Кремль вагається між «губерніями» та «республіками» вигаданої ним «Новоросії»
Чи може росія повторити концепцію "народних республік" в умовах 2022-го? Швидше ні, аніж так.
Психологічно росія все далі перестає бути представником глобального людства, вихованого міжнародним правом XIX-XX століть. Прокидаються безпосередні у своїй хтонні Ґоґ і Маґоґ.
Десь нещодавно писали, що альтернативні росіяни запозичили свій біло-синьо-білий прапор у Вейшнорії. А, між іншим, ще раніше це був прапор "ХерНР" 2014 року.
Ми його не запам'ятали, як і саму "народну республіку", бо вона залишилася у солодких мріях новоросів. Але тоді вони заготовили наперед різні триколори під кожен з восьми регіонів Півдня та Сходу України.
Зараз окупанти такий прапор не використовують. Як з огляду на присвоєння цієї символіки противниками, так і через кризу/ревізію концепції "народних республік".
Усе ж ідея "народних республік" була продуктом минулого, "гібридного" етапу війни. За класикою, навколо "народних республік" має бути своя "вулиця", тобто "народ".
Вулиця підбирає чи проганяє паралізовану владу в обласному центрі, а далі спирається на управлінські зв'язки та моделі, що лишилися ще мирного часу. І якраз "народна республіка" – це про перевагу "вулиці" над поліцією та армією, про пропаганду та експорт моделі на сусідні регіони.
Для 2014 року концепція "народних республік" виявилася обмежено придатною. В ОРДЛО (тимчасово окуповані Донеччина та Луганщина – прим. ред.) вона зрештою виродилася в мутанта іншого ґатунку, хоча й збереглися старі назви й стяги.
Ми бачимо, що старі бренди більше не в пошані. На окупованій Харківщині запровадили не той прапор, під яким бойовики захоплювали обласну державну адміністрацію у 2014 році (поміняли верхню зелену смугу триколору на малинову).
Старих прихильників "ХерНР" із біло-синьо-білим прапором також не помітно у Херсоні (можливо їх ніколи й не існувало в природі). На Півдні загарбники експериментують з іншою спадщиною: приліпили на російський аквафреш імперський герб Таврійської губернії.
Окупаційна стратегія негібридної повномасштабної війни. Влада більше не чекає переможців покинутою десь в облрадах, а кожен гектар території доводиться випалювати артою, перш ніж зайти й окупувати.
Нині старі адміністративні кордони починають втрачати своє магічне значення, як і вся конструкція місцевої влади, (яка в попередню епоху діставалась загарбнику неушкодженим трофеєм). Можливо, росіяни дозрівають до рішення проводити нові кордони по окопах, перекроюючи між наявними політіями окуповані шматки, які не вдалося захопити з облцентрами (Харківщина і Запорожжя).
Нова географія якраз вдало вписується у рамки старої Таврійської губернії. Центром цієї губернії, нагадаємо, був не Херсон, а Сімферополь, і це теж не випадково.
Коли тобі вже ніхто не тисне руку, навіщо соромитись анексій, навіщо ховатися за зрежисоване "самовизначення" та перейменовувати області в республіки? Адже загарбницький характер будь-якої окупаційної політичної конструкції більше не вийде заретушувати.
Автор – Максим Майоров, аналітик Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
