Криворізькі блазні та московські гебісти змовилися заради винищення українців

Війна — національна трагедія, а демографічна криза — національна катастрофа. Тож, чи маємо ми, українці, шанс зберегтися як народ?

Часто демографічна структура населення має у собі ще більші ризики, ніж чисельність населення як така. От, скажімо, в Ізраїлі після війни Судного дня 1973 року було 3 мільйони осіб, а нині близько 10 мільйонів за допомогою демографії та репатріації (алії).

Формат умовно «вільної держави із відкритими кордонами» залучив лише з одного СССР кілька мільйонів репатріантів. У секторі Ґаза — 3 млн осіб, але 70% із них — у віці до 35 років і найвищий коефіцієнт фертильності.

Як говорив Ясір Арафат: «Наша зброя — черево наших матерів». Але, як бачимо, Ізраїль поки що знаходить спосіб збереження своєї популяції в рамках єврейської держави, бо євреї зараз більшість в Ізраїлі.

Як буде далі — побачимо, але поки що так. Якщо закриють кордони — половина населення поїде чи не від вибухів ракет, а від закритих кордонів.

Але повернімося до демографії — вже писалося неодноразово, що буквально у три ітерації трьох поколінь за 75 років населення України може скоротитися до 10 мільйонів осіб. Насамперед у результаті міграції та падіння коефіцієнта фертильності у жінок нижче одиниці.

Варто наголосити на тому, що так званий демографічний стовп у нас — це діти віком до 4 років; дівчаток серед них — до 2 мільйонів. Це ті, хто залишився в Україні на підконтрольній території.

2023 року в Україні народилося 187 тисяч дітей, падіння становило понад 30%. Роком раніше, першого року війни, народилося 230 тисяч дітей; таке падіння — наслідок колапсу позитивного сценарію майбутнього.

Але масштаб катастрофи може бути ще більшим. Найімовірніше, у 187 тисяч народжених записали всіх, кому українські органи реєстрації видали свідоцтва про народження.

Тобто до цієї цифри входять і ті, хто народився за кордоном, насамперед в Європейській спільноті (але без урахування українців у РФ, США, Канаді тощо). Тепер змоделюймо:

• 187 тисяч дітей, з яких до 100 тисяч дівчаток;
• наявний демографічний стовп у вигляді дітей 0-4 у нас приблизно 2 мільйони дітей жіночої статі;
• за 20 років у кращому випадку ця демографічна група (з урахуванням падіння народжуваності) буде поповнена 1-1,5 мільйона дівчаток, які зможуть у майбутньому досягти фертильного віку.

Бачимо розмивання демографічної бази народжуваності у 1,5-2 рази протягом 20 років. А відтак необхідно підкреслити, що війна, звісно, є національною трагедією, а от демографічна криза — національною катастрофою.

Тому не розуміємо тих людей, які ще не усвідомили цю просту істину. Адже що означає така глибока втрата населення, як в Україні, та бідність 10 мільйонів пенсіонерів?

Відповідь наступна: це втрата драйвера зростання ВВП! Оскільки обсяги споживання товарів та послуг, а також обсяги внутрішнього ринку товарів і послуг, були, є й будуть ключовими факторами зростання всіх країн.