Суб'єктивна думка про методи ворожих ДРГ застосовані в Україні навіяні фоточками та постиками у соцмережах певних суспільних кіл.
Оскільки я – людина традицій, не порушу порядок викладення і цього разу, визначимося: лібералами називатиму всіх тих, хто свідомо чи мимоволі ставить свої персональні інтереси, вище інтересів громади. А, відповідно, лібералізм – це ідеологічна та громадсько-політична течія, яка проголошує права і свободи кожної окремої людини найвищою цінністю і визначає їх правовою основою суспільного й економічного порядку.
Відповідно до словника іноземних слів в розмовній сфері це слово означає безпринципне, примиренське ставлення до негативних явищ, до ворогів.
Тож, чи може називатись ліберал "патріотом"? А чому ж ні! Може називатись навіть ліберал – націоналістом.
Сама суть цієї ідеології дозволяє змішувати незмішуване. На початку минулого століття ліберали прославились тим, що намагались зміксувати царизм Московії та декларацію любові до України, або героїн і алкоголь.
Найкраще ситуацію описувати на прикладах. Уявіть собі наступну ситуацію:
«Середньостатистичний Ліберал, може навіть широких поглядів, який любить себе називати то Екоактивістом, то борцем за права секс-меншин, але частіше всього патріотом і, ні в якому разі, не радикалом. Бо радикали, то тільки праворадикали, принаймні так кажуть. Це не жарт, бо маргінес достатньо поширене явище в подібному середовищі: те що модно – не потребує ґрунтовних пояснень і тим більш вивчення. До правди та хвилі тієї моди короткі та мінливі.
Так от, зустрічає цей Ліберал якогось Більшовика, який починає вантажити Ліберала наступним: це не московська говірка, це харківський діалект української; перестань чіплятись за стереотипи – кордони це умовність, головне ким себе почувають люди на землі; яка різниця хто при владі – все одно обмануть простий люд».
І думає собі Ліберал далі про таке: «А навіщо мені "це все”, це не моя справа. Не стану я телефонувати до СБУ і здавати Більшовика, нехай служби самі свою справу роблять, адже спецслужбістам за це гроші платять, – із моєї кишені теж, до речі. Головне, що я вважаю себе патріотом, війна – то справа політиків, я в те вв'язуватися не буду. Піду запощу у соцмережі картинку з прапором – підтримаю українців в Італії».
Я цю історію оповів не тому що якийсь дуже вкурвлений, а для того, аби продемонструвати наслідки роботи ДРГ. Тільки не ті диверсанти, що в кіно, вночі та з вибухівкою, а трошки справжніші, вдень і з мізками та грошима.
Немає нічого простіше, ніж взяти нафтові кошти, і щедро засіяти їх в голови підлітків ідеєю всесвітньої рівності та свободи. Ідеями домінування їх сьогоденних "хотілок" над потребами всього етносу за всяк кошт, до речі це вже лівий радикалізм.
Ось на приклад: «Ти можеш бути ким захочеш!», «Світ не власний над тобою!», «Кордони придумали політики!», «Політика діло брудне», – і тому подібні нісенітниці. Мова не про свободу вибору професії чи висловлення думки вголос, а здебільшого про стать, про відношення до батьківщини, до батьків.
Навіщо нам кордони, ми – діти світу, навіщо обмежуватися фізіологією – ми самі визначимо стать. І коли немає точки відліку, точки опори, немає і сенсу в боротьбі.
Який сенс боротись за умовності цього світу? За кордони, за право говорити українською та називатись українцем. (Фанфари! Сталося! Оплески).
Коли третина, вибачте за шаблон, молодих людей призовного віку ігнорує війну чи не є це перемогою ворога? Коли Героїв Маріуполя беруть у полон московити, чи не є це наслідком того, що ліберали за рік до цього публічно вимагали розпуску полку "Азов", і сприяли блокуванню передачі зброї для них від Америки?
Коли цькують в соцмережах українську співачку Ірину Федишин за те, що вона мала сміливість висловити свою думку про ЛҐБТ. Чи це не є грою на користь московитів, котрі ще з сімдесятих винищують українську культуру?
Або, коли лідери ЛҐБТ ідеології вимагають ставити на перше місце одностатеві шлюби у противагу праву на носіння зброї для населення, чи не є це зниженням обороноздатності? Так, одностатеві ґей-шлюби, Карл!
Я навіть, не хочу уявляти, чим вони збираються відбиватись від ворога! Ось як підривається обороноздатність за версією неомарксистів.
Просто потрібно мати прийнятний вигляд "для Європи", потрібно мати соціальні проєкти, а не збільшувати армію, краще будемо розповідати в старших класах про одностатеві відносини замість військово патріотичного виховання. У мене є питання до ідеологів цього неомарксизму: готові зайти в Маріуполь і говорити з орками про гендерну рівність? А скільком закатованим жителям Бучі або Ірпеня допомогли ваші брошурки?
Це і є робота ДРГ: зацькувати ще до війни тих, хто здатен чинити опір. Позбавити громадян навичок самооборони й критичного мислення. Задача ворожої ДРГ – зменшити опір вторгненню у населення.
Методи різні, і не завжди це терор. У соцмережах легко можуть заборонити цей текст, проте, жодна соцмережа не заборонить українцям чинити опір в реальному світі. Саме тому ворог має зустріти тотальний опір!
Автор – Юрій Гуренко, боєць Добровольчого Українського Корпусу "Правий сектор"