Літописці. Хрінові 2.0

Опінії
26 червня, 12:51
Літописці. Хрінові 2.0
Фото: © T-34-152

Сучасні казки кобищанського діда...

Пенсіонер, українець, але все ще оптиміст

Короткий виклад змісту попереднього сезону: в офісних покоях, напружуючи все можливе з неможливим включно, показово дбали про добробут ошуканого ними ж народу декілька державних нелохів і дівчинка Мендель.

Живота ніхто не щадив. Принаймні, чужого, і на перший погляд...

Події завмерли у наступній експозиції.

Цар усім своїм пригніченим виглядом демонстрував презирство до письмового бюро, каламаря і пера попередників, до серйозної роботи з редагування «Повісті времєнних літ» був не готовий. Вже ось кілька днів поспіль цар намагався згадати, де він був дев'ять місяців тому – імена циганських дітей, як правило, наповнені сакральними смислами.

«Ні, Ужгород таки відпадає, ‒ нервуючи, заспокоював себе цар. –  У вересні я був у Парижі, що підтвердять й Ангела з Еммануелем. А Закарпаття? Хіба що Женя Лисий по приколу міг мою візитівку циганці, як там її – Дьоп…йоп…?  залишити… Але тезці айфон по-любому подарую. Або лоша».

Цар відчув, як відлягає йому від трохи й зляканого серця, як повертається впевненість в успіхові «Великого Дорожнього Будівництва», як набуває привабливих рис усе навколишнє включно з Мендель і офісом – можна й історію попереписувати.

Богдан флегматично спав в окупованій царській купелі з підігрівом у позі вбитого дівицею Конде якобінця Марата. Поза свідчила про французький слід у сновидіннях – Андрюха все ще насолоджувався видами Сан-Тропе і тамтешніх дівиць з довбенківського ескорту. Українське посміховисько його зачіпало найменше.

Глава ОП'у Єрмак глибоко переживав провал царя в останньому відосику про засранців –  у нього практично вже склалося враження, що між ними (царем і засранцями – авт.) немає різниці.

«Знову вляпались…, ‒ московський симпатик Єрмак самокритично визнав, що шлях Зе'команди в історію виходить таки нікудишнім. – Треба переписувати». Подумки козирнув на общєпонятном: «Волєнс-нолєнс».

Мендель трохи поодаль, дотримуючись так званої «дистанції Степанова-Ляшка», відпрацьовувала проходи офісним подіумом. Та невластива Юлі незграбна конвульсивність видавала наявність у прес-аташетки глибоких гендерних проблем – її тіпало від завидків до успіху партійної соратниці Аллахвердієвої, «тюнінгованої в контексті робочої баби з сосновим ароматом» (С).

Обтяжені приватними і державницькими гризотами, нелохи на дівчачі душевні муки не звертали уваги. 

Крім Арахамії. Давид крадькома фоткав мендельне дефіле і надсилав запальні  світлини до партійного штабу, де Корнієнко скрупульозно сортував «корабельні сосни» – за охватом, погонними метрами і кільцями на поперечному зрізі. До штабного сортування був залучений визнаний спец галузі інтимно-табуйованих  послуг Яременко, його цінні зауваги щодо вартості, поз тощо суттєво сприяли наповненню партійних списків дебелим, здатним багато на що матеріалом.

У палатах стояла важка, насичена залишковими отруйно-шоколадними інгредієнтами тиша. Її зрідка порушували нутряні схлипи сплячого Богдана – екснелоху снились декілька кінців одночасно.

І тут робочу атмосферу царевих покоїв буквально підірвала поява генеральної  прокурорки Ірини Валентинівни Венедіктової, першого помічника царя Сергія Нахмановича Шефіра, ще когось з постійних відвідувачів «Велюру». Тищенка не було – у тренажерному залі приречено осягав ази хуків з аперкотами, готуючись до дебатів з братами Кличками.

Збуджену групу очолював лідер майбутньої Малоросії Віктор Володимирович Медведчук. Останній вже з порогу закричав своїм справжнім голосом: «Переключите на мой 112.Украина! Кум парад открывает!».

«А чого це ви не там, разбойнік? –  незлобиво запитав колаборанта цар, котрого відпустило із циганським Закарпаттям і він знову був здатен на нехитру імпровізацію. – Чи й ваш Gulfstream Aerospace GVI, як у колеги хорвата, вийшов з ладу в історичний момент? Колеса шасі поспускали?».

До зали під шумок прослизнули голова СБУ Іван Геннадійович Баканов і Гео Лерос, обвішані записуючою апаратурою.

Тому, хоч тема чужого параду була близькою практично усім вітчимам і мачухам нації, капітулянтів стримувала присутність Гео Лероса. СБУ вже давно серйозними людьми не бралося до уваги.

Навчений гірким досвідом Єрмак збрехав, що царева плазма не ловить 112-ту Україну, ZIK'у, НьюсВана, «Плюсів» і Росії-1, відтак одухотворених побєдобєсієм ликів перших з перших білоруса, казаха, киргиза, молдаванина, серба, таджика і узбека онлайн побачити їм не судилося.

Медведчук демонстративно залишив поки що чужі покої, кинувши напослідок, ніби комусь погрожуючи: «Киргиз Сооронбай Жээнбеков, между прочим, вирус подхватил еще на подлете к белокаменной!».

Єрмак нарешті зміг приступити до заповнення лакун в Лаврентіївському літописі. Цар вмочив перо у каламар: «Ну, диктуй, ***».   

Читайте також:
Сучасні казки кобищанського діда.
01 липня, 11:04
Сучасні казки кобищанського діда.
24 червня, 11:48
Або хмельницькі зустрічі царя з рістрето...
22 червня, 11:01
Від березня цього року, поміж циган зростає Зеленський.
18 червня, 20:13
Легка самоіронія – чудовий спосіб пережити кризу.
02 квітня, 07:19
Мер Києва обіграв відомий конфуз.
24 березня, 11:26