Максим Кідрук розповів у Полтаві про жорстоке небо і авіакатастрофи
7 жовтня письменник презентував у Полтаві свій третій трилер «Жорстоке небо».
Зустріч письменника і читачів, яку організувало незалежне мистецьке об’єднання «Magnum Opus», розпочалася о 18:40 у пабі «Хмільний бик». Кідрук з перших же хвилин захопив увагу присутніх. Він завів розмову про причини, що спонукали його до написання «Жорстокого неба».
За словами Макса, поштовхом став той факт, що відомих книг про авіакатастрофи та літаки мало, та й ті важко сприймати пересічному читачеві. Проблема, вважає письменник, лише у незнанні. Більшість мешканців планети не розуміють, чому падають літаки. Навіть не так: вони не розуміють, чому літаки взагалі піднімаються в небо.
Упродовж презентації Кідрук нищив рештки довіри до шкільної програми з фізики (і освіти в цілому), доводячи її відсталість від реального стану науки і, зізнаймося, цілковиту відірваність від життя. На ділі пересічна людина не розуміє, з чого насправді складається атом, не знає сил, які зліплюють Всесвіт докупи, і не пояснить, чому все ж літаки підносяться у повітря, хоч і важчі за нього у нескінченну кількість разів.
Про все це Макс розповідав так просто, ніби мова йшла не про фізичні явища, а про приготування яєчні. І пояснивши, зрештою, як людина може літати на цих величезних залізних машинах, письменник перейшов прямісінько до причин авіакатастроф.
«Я не хочу, щоб ви боялися літати», ― попереджає він, а по тому відразу ж розповідає, чому польоти закінчуються падіннями. На яскравих прикладах і водночас без надто разючих зображень Макс зумів пояснити роль людини ― так званого «людського фактору» ― у авіакатастрофах та надзвичайних ситуаціях. Всі вони, переконаний Кідрук, траплялися через таких самих істот з плоті, як кожен з нас. Приклади, наведені ним, стверджують беззаперечну істину: закони фізики одні й ті ж самі завжди, тому результат залежить від рішень, які приймає людина.
І підвівши слухачів до цієї думки, Макс приступив безпосередньо до книги, її сюжету та особливостей, що відрізняють її з-поміж інших трилерів письменника. По-перше, центральний персонаж ― жінка (і матір) на ім’я Діана Столяр. По-друге, у романі багато ― як на трилер ― епізодів з дітьми, причому майже всі вони взяті з реального життя. По-третє, Кідрук вводить образ письменника у текст і тим кепкує над колегами по цеху (і собою заодно). По-четверте, вагомим (за словами самого автора) є образ кота Грубодупенка ― єдиного персонажа книги, який має реального прототипа. Як бачимо, герої у трилері є на будь-який смак.
Так що «Жорстоке небо» є оригінальним і новим романом для української літератури з кількох причин: через сюжет, через образи, через жанрове забарвлення. Однак не менш новим є конфлікт, навколо якого його збудовано: вибір між честю родини (а заодно і нації) і між життями тисяч незнайомих людей.
Фото: Уляна Мохірєва
Катя Кролевська, НМО «Magnum Opus»
