Мамай займається плагіатом. Місто в якому НЕ хочеться жити
Своїми діями «Останній Бастіон» давно впроваджує в життя тезу «Разом будуємо місто, в якому хочеться жити». Читачі можуть перечитати десятки, якщо не сотні наших публікацій, у яких ми писали про гуртування сотень людей довкола прибирання, акцій протесту та громадської непокори, культурних і просвітницьких проектів.
Єдиним і незмінним було, є і буде одне –свої слова ми завжди підкріплюємо справами.
Іванова гора, Кадетський корпус, протести й ультиматуми владі, аналітичні й правдиві новини, благодійність, археологічні розкопки чи видання книжок – ми показуємо, що можуть зробити згуртовані єдиною метою українські інтелігенти (ми не боїмося приміряти на себе це слово, невдовзі ми опублікуємо статтю, де витлумачимо поняття інтелігента без радянських кліше). Разом із сотнями полтавців, які поділяють наші ідеї, ми будуємо й показуємо іншим місто, у якому справді хочеться жити.
Але завжди є хтось, хто хоче виїхати на чужих ідеях, праці й досягненнях. Сайт полтавської міської влади сплагіатив фразу лідера й головного редактора «Останнього Бастіону» Геннадія Сікалова «Місто, в якому хочеться жити».
Олександр Мамай вирішив, що нинішній стан Полтави з ямами замість доріг, із вщент поруйнованими історичними пам’ятками, із розкраденою комунальною власністю, із розбитою інфраструктурою це місто, в якому хочеться жити. Гм… Сумніваємося, що в такому місті людина свідома, людина, яка знає собі ціну, розвинена й культурна хотіла б жити.
У місті Мамая хочуть жити ось такі особистості, адже їх усе влаштовує, ще й цукор дають на шару, куди там – золото, а не міський голова, рай, а не місто.
Але не для нас, самосвідомих громадян.
Мамаєвський модератор, мабуть, забув дописати заперечну частку "не" на зображенні сайті міської ради.
Ми з розумінням ставимося, що Олександр Мамай хоче приміряти до себе чужі слова й дії. Це значить, що за нами стежать, нам заздрять, на нас рівняються. Але не досягають, тому й крадуть. Грабувати ж легше, ніж робити самому, так, Олександре Федоровичу?
Але місто, яке вбивав Матковський, місто, яке вбивав Мамай – це не те місто, в якому хочеться жити.
Полтава, яку будує «Бастіон» спільно з активними й небайдужими полтавцями, наша фортеця, це зовсім інше місто, Полтава з іншими цінностями, ніж та, де Матковський, Мамай та їхні поплічники хочуть жити.
Ми питаємо в полтавців, чи місто за часів правління (читай – грабування) Матковського й Мамая це те місто, в якому хочеться жити? Сподіваємося, не все ще втрачено, не всіх можна купити за цукор і 400 грн, а отже є ті, хто з лавами «Бастіону» продовжуватиме будувати саме ТЕ місто, у якому…
Ми самі побачимо й переконаємося, що нам під силу змінити Полтаву на краще.
