Мережа Епштейна: захоплення держав без воєнної сили
Геополітична карта впливу та криза західних цінностей.
В епоху, коли глобальні скандали переростають із приватних драм у геополітичні землетруси, справа Джеффрі Епштейна залишається одним із найяскравіших прикладів.
Нещодавнє інтерв’ю відставного турецького адмірала Джихата Яйджи, професора університету Топкапи, пропонує свіжий погляд на цю історію.
Адмірал Яйджи, відомий своїми аналітичними працями з морської стратегії та міжнародних відносин, використовує карту світу, щоб розібрати, як скандал Епштейна оголює гниль у західній системі цінностей і механізми впливу.
Від індивідуального злочину до глобальної мережі
Джеффрі Епштейн, чия кар’єра почалася з викладання в елітній школі без диплома у 21 рік, швидко піднявся у світі фінансів і політики. Як зазначає адмірал Яйджи, його зв’язки з такими гігантами, як Victoria’s Secret, та елітними колами дали змогу створити мережу, засновану на «медових пастках» і компроматі.
Це класичні методи розвідки: заманити впливових осіб у компрометувальні ситуації, зафіксувати їх і використовувати для шантажу.
Адмірал наголошує, що Епштейн не був одинаком — його мережа перепліталася з інтересами ЦРУ, Моссаду, «ізраїльських» лобі та єврейського капіталу, створюючи транснаціональну павутину, що ігнорує кордони.
Аналіз Яйджи з картою світу ілюструє, як скандал поширився — від США, де він зародився у формі кримінальної справи, до Європи, Близького Сходу та навіть Азії.
Ключовий момент — це не просто сексуальні злочини, а інструмент захоплення держав без воєнної сили.
Через проксі-агентів у політиці, фінансах і бюрократії еліти маніпулюють рішеннями, контролюючи потоки капіталу. Це нагадує тактику гюленістів у Туреччині, де компромат використовувався для підриву державних інституцій.
У 2016 році Туреччина пережила спробу перевороту, частково засновану на подібних мережах. Епштейн показує, що метод захоплення влади через проксі-агентів — глобальний феномен, який загрожує суверенітету цілих держав.
Геополітичні наслідки: криза Заходу і можливості для «інших»
Одне з найгостріших спостережень адмірала — ерозія моральної переваги Заходу. Захід позиціонував себе як оплот «добра» проти «зла», але скандал викриває західне лицемірство.
У США Епштейн отримав мінімальне покарання, попри жахливу тяжкість злочинів, що саме по собі підриває їхні претензії на верховенство права.
У Європі скандал торкнувся політичних еліт і монархій: британська королівська родина, позбавлена воєнної потуги, спиралася на своєрідний моральний авторитет, який тепер зруйновано.
Франція, Німеччина та ЄС втрачають престиж і статус поборників права, ігноруючи факт юридичного імунітету еліт, які скоюють злочини.
Деякі країни залишилися осторонь мережі Епштейна. Наприклад, Китай, Іран або Туреччина (за винятком даних про викрадення дітей у 1999 році після потужного землетрусу). росія перебуває під підозрою як один із можливих вигодонабувачів від компромату.
Це дає їм пропагандистські козирі — вони можуть звинувачувати Захід у декадансі, зміцнюючи внутрішню згуртованість. «Ізраїль», навпаки, глибоко залучений як головний бенефіціар мережі Епштейна, що разом із геноцидом у Газі вщент знищує статус євреїв як жертв, які нібито потребують особливого ставлення.
Адмірал підкреслює: скандал розмиває лінії «Армагеддону» — апокаліптичного протистояння добра і зла, — роблячи Захід уразливим до наративів про внутрішнє розкладання та центр світового зла.
З турецької перспективи це особливо актуально. Туреччина, як зазначає Яйджи, мінімально зачеплена, без великих скандалів серед лідерів. Це шанс зміцнити традиційні цінності турецького суспільства й протистояти глобальній інфільтрації ворожих сил, що прагнуть руйнування та розкладання.
У контексті напружених відносин із Заходом (НАТО, ЄС) Анкара може використати цей скандал для критики західної моделі, просуваючи власну модель суверенного розвитку.
Системні уроки: від індивідуальних слабкостей до інституційної стійкості
Мотивація мережі Епштейна — контроль над глобальним капіталом, де домінують США та «Ізраїль» через ЦРУ і Моссад. В епоху, коли війни ведуться не танками, а даними й шантажем, державам потрібно зміцнювати інституції.
Тут напрошуються паралелі з іншими скандалами: від WikiLeaks до Panama Papers. Вони розкривають, як еліти формують «клуби без кордонів», керуючи державами через капітал і агентів, а не через вибори, які перетворені на ширму для закулісних маніпуляцій.
Цілі країни та держави захоплюються через проксі — різні групи й лідерів, які перебувають у повній залежності від закулісних акторів.
Для Туреччини, що переживає економічні виклики та геополітичний тиск, це застереження: інвестувати в розвідку й антикорупційні механізми, щоб уникнути «захоплення через проксі», — вказує адмірал.
Справа Епштейна символізує зсув від традиційної сили до прихованих мереж, де мораль — лише фасад. Захід стрімко втрачає авторитет, відчиняючи двері для багатополярного світу, в якому нові актори можуть задавати тон, кидаючи виклик західному домінуванню.
Стара архітектура міжнародних відносин повністю зруйнована. Світ увійшов у фазу «нового середньовіччя», де все вирішує груба сила та тимчасові альянси.
