Ми не звільняємо міста і села, а втрачаємо їх через помилку «найвеличнішого Зе»
Чотириразовий ухилянт на посаді голови української держави не здатен на воєнні перемоги. Його парафія — постійні поразки.
(Текст подано мовою оригіналу зі збереженням авторської стилістики без виправлень і скорочень. Увага! Присутня ненормативна лексика).
Прочитайте вголос. Спокійно та без зайвого поспіху:
- Донецька фільтрувальна станція;
- місто Авдіївка;
- селище Ласточкіне;
- село Степове;
- село Сєверне;
- село Водяне;
- селище Первомайське;
- село Семенівка;
- село Соловйове;
- село Тоненьке;
- село Богданівка;
- село Орлівка;
- селище Новомихайлівка;
- село Очеретине.
Що єднає всі ці населені пункти? Вони всі були втрачені після відставки генерала Валерія Залужного із посади Головнокомандувача Збройних Сил України.
Відтоді ми не звільняємо міста і села — ми їх втрачаємо, втрачаємо знову і знову. Прочитайте назви.
У тих селах жили люди, ростили дітей, будували плани на майбутнє. Це — плата за те що найвпливовіший позбувся генерала, в якому аж надто бачив конкурента.