Монах і птах

Війна без виправдань: притча про спільну відповідальність

Після битви монах вийшов до річки. Вода була чорною від нафти, береги — випалені, у повітрі стояв запах диму й пороху. На камені біля води сидів птах з обпеченим крилом і мовчав.
Монах уклонився йому й сказав:
— Я не винен. Я не кидав бомб і не віддавав наказів.
Птах подивився на нього одним оком і не відповів.
Тоді монах сказав:
— Ті, хто бомбив, винні. Ті, хто захищався, теж винні. Я лише проходив повз.
Птах мовчав і важко дихав.
Монах розлютився:
— Якщо я не винен, чому ти помираєш біля моїх ніг?
Птах ледь поворухнув крилом, і з нього обсипався попіл. Потім він сказав:
— Річка не питає, з якого боку впав камінь.
Вогонь не розрізняє прапорів.
Земля відчуває всі кроки.
Монах опустився на коліна.
— Отже, всі винні?
Птах заплющив око:
— Вина — це слово людей.
Наслідки — мова світу.

Коли птах помер, монах довго сидів мовчки. Потім він зняв із себе плащ, очистив камінь від попелу й поклав птаха в тінь.
Відтоді, коли його питали про вину, монах відповідав:
— Запитай у землі, що вона відчуває.
Якщо мовчали — він мовчав.
Якщо слухали — він клав долоню на рану землі.

Цай Гоцян (Cai Guo-Qiang), малюнок порохом «Дев’ятий вал».
«Слово «порох» (火药, huo yao / хо яо) в перекладі означає «вогняні ліки». Селітра й сірка, що входять до його складу, у Давньому Китаї використовувалися з лікувальною метою. А до відкриття пороху вчені прийшли, намагаючись винайти еліксир безсмертя. І лише згодом його почали застосовувати на війні. Саме значення цього слова передбачає творення, а не руйнування».