«Мовчання ягнят»: для чого бидлу щось пояснювати
Коли країною керував «злочинний режим», здавалося, що більш відморожених спікерів влади існувати в природі не може в принципі. Вони ходили на опозиційні канали з такими обличчями, ніби їм за це хтось має пожертвувати нирку. Обличчя влади не сильно заморочувалися з аргументацією – бидломаса все схаває.
Тарас Чорновіл, який дістався цій владі у спадок від «папірєдників», залишається наочним прикладом. У ПР, щоправда, був безвідмовний постпред президента у парламенті Юрій Мірошниченко, який завжди за всіх віддувався і намагався ніжно пояснити всяке непояснюване людоїдство. Зрештою, прес-служба «партії регіонів» могла принаймні чесно сказати: найближчі два тижні до вас не ходимо, сказати нічого.
Якщо порівнювати це з манерами спілкування наших нинішніх, які на словах – найдемократичніші демократи з усіх демократів світу, то навіть дикуни з ПР на їхньому тлі виглядали більш цивілізованими. Лідери фракцій коаліції – як БПП, так і Народного фронту – не говорять в принципі.
Представник президента на будь-які запрошення на ефіри щоразу реагує настільки емоційно, ніби їй пропонують потримати в руках змію. Люди, які реально напрацьовують владі закони і виробляють політики, мовчать в принципі – за всі три роки важко знайти хоч одну заяву, навіть не інтерв’ю, наприклад, Князевича.
Як спілкуються з народом і журналістами президент, прем’єр, міністр внутрішніх справ чи секретар Радбезу, усі знають. Ну і правильно. Для чого взагалі бидлу щось пояснювати, якщо в природі не перевелися гречка, боти в Інтернеті, комфортні ефіри з наперед сформованими питаннями і скуплені пачками телеканали?
Тетяна Даниленко
тележурналістка
