Музейні пограбування: як змінюються цілі та методи злочинців

Колаж за матеріалами Звіту Європолу
Колаж за матеріалами Звіту Європолу

Музейний предмет може цікавити злочинців із різних причин.

Картину або давню посудину викрадають для подальшого продажу, а золоту прикрасу можуть оцінювати передусім за вартістю металу й коштовного каміння. В останньому випадку під загрозою опиняється саме існування речі: після переплавлення повернути її до музею вже неможливо.

На інтерес злочинців до предметів із дорогоцінних матеріалів звертає увагу Європол у звіті «Зміна тактики, зміна цілей: як змінюється характер музейних пограбувань», оприлюдненому в серпні 2026 року. Документ описує також застосування сили під час нападів і можливі зміни у складі злочинних груп. У листопаді ці висновки обговорила Рія Прайор у The Art Newspaper, зіставивши їх з оцінками фахівців зі страхування та розшуку викрадених речей.

Що змінилося в музейних пограбуваннях

Європол звертає увагу на зміну способу дій у низці музейних крадіжок. Якщо викрадення культурних цінностей зазвичай пов’язували з прихованим проникненням і намаганням якомога довше не привертати уваги, то в описаних у звіті випадках злочинці діяли відкрито й застосовували силу. Для зламу дверей і вітрин вони використовували кувалди, сокири, ломи, а іноді й вибухівку. Під час деяких нападів погрожували охоронцям і відвідувачам або вдавалися до насильства проти працівників музею.

У січні 2025 року злочинці підірвали вхід до музею Дрентс у Нідерландах і викрали золотий шолом із Коцофенешті та три дакійські браслети. Згодом шолом і два браслети повернули до Румунії. Інший приклад — напад на паризький музей Коньяк-Же у 2024 році: четверо людей із битами та сокирами викрали сім предметів, оздоблених золотом і діамантами. Під час пограбування Лувру в жовтні 2025 року злочинці розбили вітрини Галереї Аполлона й викрали коштовності, оцінені приблизно у 88 мільйонів євро.

Попри грубий спосіб проникнення, ці напади не виглядають випадковими. За оцінкою Європолу, злочинці заздалегідь обирали предмети й планували свої дії. Звіт звертає увагу на вироби з дорогоцінних металів і коштовного каміння — золоті монети, прикраси та інші речі. Окремо він відзначає викрадення китайської порцеляни й бронзових виробів. У цих випадках об’єктом нападу стає не просто музейна колекція, а певні предмети в ній.

Звіт порушує й питання про виконавців нападів. Європол припускає, що поряд із групами, які спеціалізуються на незаконному обігу культурних цінностей, до музейних крадіжок долучаються люди з інших сфер злочинності. Деяких виконавців, за матеріалами розслідувань, могли залучати до окремої справи через соціальні мережі та месенджери. Водночас автори визнають, що даних про зв’язки всередині таких груп поки бракує. Тож це попереднє пояснення виявлених випадків, а не опис усіх музейних пограбувань.

На швидкість нападів звертає увагу й засновник Art Recovery International Крістофер Марінелло. Коментуючи викрадення трьох картин із фонду Маньяні-Рокка в Італії, він закликав музеї враховувати можливість пограбування, яке триває лише кілька хвилин. Це спостереження стосується конкретного випадку, але показує, як мало часу може залишатися для реагування після проникнення злочинців до музею.

Коли старожитність оцінюють як матеріал

Європол вважає фінансовий зиск головним поясненням вибору цілей. Золоті й срібні речі можна переплавити, а коштовне каміння — вийняти з оправи. Це полегшує продаж матеріалів і ускладнює встановлення їхнього походження. На думку авторів звіту, інтерес до китайських культурних цінностей також пов’язаний із попитом, хоча можливості збуту цих предметів викликають дискусію серед фахівців.

Для археології знищення виробу означає втрату джерела. Форма, сліди інструментів, способи з’єднання деталей, зношення або давній ремонт можуть розповісти про виготовлення й використання речі. Дослідник може повернутися до предмета через роки, поставити нові запитання або застосувати методи, яких не було на час його виявлення. Переплавлення назавжди закриває таку можливість. Історична річ у цьому разі перетворюється на матеріал, а її наукову цінність уже не відновити.

Навіть якісні фотографії та описи зберігають лише частину інформації, яку містить оригінал. Водночас документація дає шанс упізнати викрадений предмет, якщо він з’явиться у продажу. Із такими відомостями працює Art Loss Register — організація, що веде приватну базу втрачених і викрадених культурних цінностей. За її інформацією, зареєстровані речі враховують під час перевірок предметів на артринку; база охоплює, серед іншого, старожитності, монети, кераміку та ювелірні вироби. Для розшуку мають значення не лише загальний вигляд речі, а й зафіксовані особливості, за якими її можна відрізнити від подібних предметів.

Чи справді пограбувань побільшало

У статті Рії Прайор представник Європолу Жан-Ів Горіу говорить про помітне зростання кількості музейних пограбувань приблизно від 2022–2023 років. Проте інші співрозмовники видання обережніші у висновках.

Джуліан Редкліфф з Art Loss Register нагадує про брак послідовних даних: частина музейних крадіжок раніше не ставала публічною. Представник страхової компанії Hiscox Роберт Рід, зі свого боку, не відзначає збільшення кількості таких злочинів за доступними йому даними. Поліція, страховики та організації з розшуку викрадених речей бачать різні частини цієї картини. Тому низка резонансних пограбувань сама по собі ще не дає змоги точно визначити, наскільки змінилася загальна кількість крадіжок.

Сам звіт Європолу не містить зіставної річної статистики музейних пограбувань. Його висновки стосуються передусім тенденцій, виявлених у повідомленнях національних органів і матеріалах розслідувань. Це не зменшує значення наведених випадків, але вимагає обережності у формулюванні загальних висновків.

Дискусійною залишається й легкість продажу викрадених старожитностей. Крістофер Марінелло не погоджується з припущенням Європолу, що окремі категорії таких речей можна без труднощів продати на артринку. На його думку, правил для перевірки походження предметів достатньо, а проблема полягає в їхньому виконанні. Редкліфф також зауважує, що частина описаних тенденцій відома давно, хоча тепер вони можуть проявлятися виразніше або частіше.

Автор : Юрій Пуголовок
Читайте також:
Історія
Мода і політика Римської імперії на новій виставці у Копенгагені.
11 жовтня, 10:00
Історія
Штраф до 17 тисяч гривень і конфіскація.
23 липня, 10:48
Мистецтво
Музеї у Тегерані та Тель-Авіві закрилися на невизначений термін.
19.06.2025, 15:46
Історія
Кілька місяців науковці зі Стокгольма готувалися до цієї без перебільшення знаменної події. Вона важлива і для нас, і для європейців.
11.02.2024, 11:15
Політика
А тому, що "зелена" монобільшість, керована з Офісу Президента на вулиці Банковій у Києві, має чіткий план створити міні-росію в Україні.
04.09.2022, 09:15
Полтава
Полтавцям назагал представили колекцію велосипедів, яку збирали 10 років.
07.06.2021, 12:23