НАБУ і САП не помічали Зеленського і «Династію», зате розігрівали посполитих Кравченком
Досить паплюжити країну, Зеленський має піти на довічне.
НАБУ на цьому тижні планувало повідомити про підозру генпрокурору Кравченку та оприлюднити записи за його участю.
Про це заявив нардеп Гончаренко.
Розслідування мало називатися «Імператор».
Однак Кравченко виїхав за кордон нібито «у відрядження» і оголосив підозру директору НАБУ.
«Останній Бастіон» послідовно наголошує: 20 травня 2024 року сплив п’ятирічний строк, на який Володимира Зеленського було обрано Президентом України. Саме п’ять років прямо встановлює стаття 103 Конституції. Редакція виходить із позиції, що воєнний стан не може перетворювати визначений Основним Законом президентський мандат на безстроковий. Водночас офіційна правова позиція державних органів спирається на статтю 108 Конституції та Закон «Про правовий режим воєнного стану», відповідно до яких Президент виконує повноваження до вступу на пост новообраного Президента, а під час воєнного стану президентські вибори не проводяться. Саме навколо співвідношення цих норм і точиться принципова конституційна суперечка.
Але проблема вже давно вийшла за межі академічної дискусії про Конституцію. У 2026 році, коли до НАБУ та САП були подані заяви про необхідність перевірити можливу причетність Зеленського до легалізації коштів, незаконного збагачення та зловживання впливом у справі котеджного містечка «Династія», антикорупційні органи відомостей до ЄРДР не внесли. 23 червня ВАКС відмовився зобов’язати НАБУ зареєструвати провадження, виходячи з того, що Зеленський залишається чинним Президентом і користується президентською недоторканністю. Апеляційна палата ВАКС у липні фактично залишила той самий результат як щодо НАБУ, так і щодо САП.
Таким чином виникла парадоксальна ситуація: інституції, створені для того, щоб розслідувати можливі злочини найвищих посадових осіб держави, у конкретному випадку не перейшли навіть до перевірки викладених у заяві обставин, оскільки виходили з президентського статусу Зеленського. НАБУ, САП і антикорупційна судова вертикаль фактично виступили не лише правоохоронними органами, а й учасниками процесу інституційної легітимізації подальшого перебування Зеленського на посаді: його статус став процесуальним щитом від реєстрації та розслідування заявлених фактів.
У результаті формується замкнене коло. Зеленського визнають чинним Президентом органи, керівники яких або призначені за його участю, або використовують цей статус як підставу не давати ходу заявам про можливі кримінальні правопорушення. А потім саме позиція цих органів використовується як додаткове підтвердження того, що Зеленський нібито беззаперечно залишається Президентом. Замість відповіді на питання про межі п’ятирічного мандата та повноцінного розслідування заявлених фактів держава отримала систему взаємного визнання: Зеленський легітимізує посадовців своїми рішеннями, а посадовці у відповідь легітимізують Зеленського своїми процесуальними рішеннями.
