«Вова» не довічний
Антикорупційна вертикаль використала воєнний стан як щит для Зеленського — тепер законність цього прикриття перевірятиме КСУ.
Антикорупційна вертикаль використала воєнний стан, аби зберегти за Зеленським президентський імунітет та не розслідувати його можливу причетність до схеми «Династія». Тепер законність цього прикриття доведеться оцінити Конституційному Суду.
18 серпня 2026 року я направив до Конституційного Суду України скаргу щодо відповідності Основному Закону частини першої статті 19 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» — у частині заборони проведення виборів Президента України.
Це черговий етап мого юридичного протистояння з антикорупційною вертикаллю, яка, щойно в матеріалах з’явилося прізвище Володимира Зеленського, раптом забула про імперативні вимоги статті 214 Кримінального процесуального кодексу.
Раніше я звернувся до НАБУ та САП із заявами щодо можливої причетності Зеленського до легалізації коштів, незаконного збагачення та зловживання впливом у справі котеджного містечка «Династія».
У заявах ішлося про необхідність перевірити можливу роль «Вови» як головного бенефіціара вузла R1 у схемі «Династії».
Я не вимагав від НАБУ, САП чи ВАКС негайно виносити Зеленському вирок, не просив детективів приносити кайданки на Банкову та влаштовувати телевізійне шоу. Я вимагав елементарного — виконати закон, внести відомості до ЄРДР і розпочати перевірку викладених фактів.
Однак НАБУ та САП відомостей до ЄРДР не внесли.
23 червня 2026 року слідчий суддя ВАКС Андрій Бідюк у справі №991/8311/26 відмовився зобов’язати НАБУ виконати вимоги статті 214 КПК. Суддя заявив, що Зеленський нібито залишається чинним Президентом України та користується недоторканністю, а тому відомості щодо нього не можуть бути внесені до ЄРДР.
14 липня колегія Апеляційної палати ВАКС у складі Дар’ї Чорненької, Сергія Боднара та Ігоря Калугіна формально скасувала ухвалу Бідюка, але одразу постановила нову — з тим самим результатом: у задоволенні моєї скарги на бездіяльність НАБУ знову відмовили.
Аналогічне рішення Апеляційна палата ВАКС ухвалила 8 липня у справі №991/8235/26 за моєю скаргою на бездіяльність САП. Про юридичну еквілібристику антикорупційних суддів я писав раніше.
Судді послалися на статтю 64 Конституції та статтю 19 Закону «Про правовий режим воєнного стану», яка забороняє проведення президентських виборів під час дії воєнного стану. На цій підставі вони дійшли висновку, що Зеленський виконуватиме президентські повноваження до вступу на посаду новообраного Президента.
Водночас колегія відмовилася звертатися до Верховного Суду для внесення подання до КСУ щодо конституційності норми, якою фактично обґрунтувала безстрокове продовження президентських повноважень та імунітету Зеленського.
29 липня Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду відмовив у відкритті касаційного провадження, зазначивши, що ухвала Апеляційної палати ВАКС не підлягає касаційному оскарженню.
Отже, всі засоби юридичного захисту були вичерпані, а закон, який ВАКС використав як щит для «Вови», тепер оскаржено безпосередньо в Конституційному Суді.
Стаття 103 Конституції встановлює єдиний строк, на який громадяни обирають Президента України, — п’ять років. Цю позицію раніше підтвердив і сам Конституційний Суд, зазначивши, що Основний Закон не передбачає жодного іншого строку президентських повноважень.
Звичайний закон не може стояти вище за Конституцію, скасовувати прямі норми Основного Закону та створювати посадовій особі привілей у вигляді необмеженого строку перебування при владі й уникнення кримінальної відповідальності.
Заборона на управління державними справами протягом невизначеного строку без надання альтернативи є узурпацією державної влади.
У конституційній скарзі я прошу КСУ перевірити оскаржувану норму на відповідність статтям 1, 3, 5, 8, 19, 21, 22, 24, 64, 102, 103 та 105 Конституції України і визнати її неконституційною в частині заборони проведення президентських виборів під час воєнного стану.
Тепер питання поставлено руба: чи може звичайний закон про воєнний стан переписати Конституцію, скасувати періодичність виборів і перетворити п’ятирічний президентський мандат на безстрокову індульгенцію?
Сховатися за мантрою про «чинного Президента» суддям КСУ буде складніше. Їм доведеться відповісти не лише мені, а й усьому українському народові, який за Конституцією досі залишається єдиним джерелом влади.
Якщо ж і Конституційний Суд вирішить, що закон в Україні закінчується там, де починається кабінет «Вови», країна отримає остаточну відповідь — не лише про вибори, а й про реальний стан власної Конституції.
