Начальник Генштабу Франції попередив про можливу війну з росією вже за 3–4 роки

«Маємо бути готові втрачати дітей»: різка заява французького генерала про загрозу з боку росії.

На щорічному з’їзді мерів Франції в Парижі генерал Фаб’єн Мандон, нещодавно призначений начальником Генерального штабу Збройних сил (CEMA), виголосив промову, яка миттєво розійшлася світовими медіа.

«Ми маємо бути готові втратити наших дітей, щоб захистити те, ким ми є», — заявив він, звертаючись до місцевих посадовців.

Мандон закликав готувати громадян до «прийняття страждань», зокрема економічних жертв і можливих втрат у конфлікті з росією, який, за його оцінкою, може стати реальністю через 3–4 роки.

росія, за словами генерала, «готуватиметься до конфронтації до 2030 року», і Франція, маючи «всі знання, економічну та демографічну силу», повинна здобути «духовну стійкість» для стримування москви.

Ця публічна заява — не випадковість, а кульмінація наростаючого дискурсу в Європі про російську загрозу. Промова Мандона викликала бурхливу реакцію: від підтримки міністерки оборони Катрін Вотрен до звинувачень у мілітаризмі з боку лівих і правих політиків.

Контекст: Від України до «європейського шоку»

Заява Мандона напряму продовжує його вересневий виступ у парламентському комітеті з оборони, де він поставив завдання армії «бути готовою до шоку» з росією у найближчі роки.

Це відповідає ідеології Національного стратегічного огляду Франції від 14 липня 2024 року, де росія визначена як «найбільш пряма загроза» інтересам Парижа, союзників та стабільності Європи.

Схожі тривоги звучать і в НАТО: альянс прогнозує можливу атаку москви на східний фланг до 2030 року, опираючись на уроки війни проти України, де росія застосовує гібридні тактики — від кібератак до ударів дронами.

Європа живе в тіні війни проти України. Франція, під керівництвом Еммануеля Макрона, посилила підтримку Києва: постачання озброєння, навчання військових і риторика про «стратегічну автономію».

Та Мандон підкреслює розрив: так, економічна вага ЄС (ВВП — 18 трлн євро проти 1,8 трлн у росії), але цьому бракує «духовної сили». Громадяни, які звикли до миру після 1945-го, повинні усвідомити: війна — не абстракція, а реальність із жертвами.

Це нагадує «тотальну мобілізацію» Першої світової: тоді Європа втратила 20 млн людей, щоб осягнути ціну імперських амбіцій.

Реакція у Франції: Політичний шторм і соціальний розкол

Промова Мандона спричинила миттєвий резонанс.

• Жан-Люк Меланшон звинуватив генерала у «випередженні жертв дипломатичних провалів» та перевищенні повноважень.

• Фаб’єн Руссель назвав це «нестерпною мілітаристською риторикою» та нагадав про 51 тис. меморіалів Першої світової.

• Сеголен Руаяль зажадала відставки або пояснень від Макрона, застерігаючи про «дестабілізацію молоді та економіки».

• Навіть праві з «Національного об’єднання» Марін Ле Пен поставили під сумнів легітимність Мандона, хоча й підтримують вихід з НАТО.

Міністерка оборони Вотрен, навпаки, захищає виступ як «мову військової реальності», а європейський міністр Бенжамен Хаддад вважає його «чесним аналізом загрози».

У соцмережах реакція поляризована: від підтримки до сарказму. Це відображає глибинний розкол: 73% французів підтримують допомогу Україні, але лише 40% готові до ескалації (опитування IFOP, жовтень 2025 року).

Французький парадокс: ядерний щит (300 боєголовок) дає відчуття безпеки, але конвенційні сили слабкі — армія скорочена до 200 тис. військових, дефіцит боєприпасів.

Мандон закликає мерів готувати інфраструктуру: житло для військових, тренування на місцях, резерви. Це крок до «цивільної оборони» у стилі Фінляндії чи Швеції.

Європейський контекст: Від Балтики до Альп

Заява Мандона вписується в ширшу європейську тенденцію.

• Німеччина фіксує зростання рекрутів.

• Польща та Балтія піднімають оборонні витрати до 3–4% ВВП.

• НАТО планує 300 тис. військ на східних рубежах.

Стратегічний огляд ЄС (2024) бачить росію як «системну загрозу» із ризиком гібридних атак: міграція, дезінформація, енергокриза. За оцінками розвідок, москва може «протестувати» НАТО в Балтії або в районі Сувалки.

Порівняльні параметри:

Економіка

• ЄС — ВВП 18 трлн €; залежність від імпорту енергії

• росія — ВВП 1,8 трлн €; під санкціями, але зростання 2025 року — 3%

Армія

• ЄС/НАТО — 1,3 млн; нестача техніки

• росія — 1,1 млн; бойовий досвід в Україні

Ядерні сили

• ЄС/Британія — ~500 боєголовок

• росія — ~6000, включно з тактичними

Суспільство

• ЄС — поляризація; 40% за ескалацію

• росія — 80% підтримують «СВО»; мобілізація

• Європа слабка у «духовній стійкості»

Джерела: SIPRI, NATO (2025).

Аналіз: Наскільки реалістична війна?

Мандон має рацію в одному: росія змінилася. З 2008 року вона здійснила чотири великі операції — від Грузії (Сакартвело) до Сирії — тестуючи реакцію Заходу. Якщо Україна впаде (сценарій 2026?), путін може «продовжити на континенті», як заявив Мандон.

росія відкидає «нонсенс» щодо планів атакувати ЄС, звинувачуючи НАТО у провокуванні. Офіційна доктрина говорить про «оборону», але вся історія росії говорить протилежне.

Ймовірність повномасштабної війни низька — 10–20% (Stratfor), але практика доводить: прогнози часто не збуваються.

Реальні гібридні загрози: кібератаки на енергосистеми (як у Франції у 2024). Європа має інвестувати в стійкість — не лише в танки, а у єдність і готовність.

Риторика Мандона мобілізує еліти, але відлякує виборців, підсилюючи популістів — від Ле Пен до Меланшона, які жадають «миру з росією».

Між страхом і єдністю

Промова Фаб’єнa Мандона — сигнал тривоги, але не вирок. Вона нагадує: Європа, що забула війну, ризикує повторити помилки 1930-х, ігноруючи авторитарні амбіції.

Але війна — не неминуча. Дипломатія та військове стримування (тобто готовність до війни) можуть запобігти «шоку». Європа потребує «духовної стійкості» — не через страх втрат, а через солідарність: від України й Балтії до Піренеїв.