Національні парки України не відповідають міжнародним стандартам

У класичній заповідній зоні обов'язково присутнє невтручання у процеси природи. А саме не менше 75% від загальної площі національного парку.

Такими міркуваннями із медіаагенцією «Останній Бастіон» поділився фахівець Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко. Виявилося, що у вітчизняних національних природних парках України зона суворої охорони (заповідна зона) займає у середньому до 20%.

Зі слів природоохоронця, після відновлення державної самостійності у нашій країні все ще діють колишні віджилі екологічно-санітарні вимоги. Такий постсовєцький режим функціонування нацпарків не дозволяє зберігати наявні екосистеми у природному стані.

«При цьому, що важливо, заповідники теж більше не створюються. Якщо це не змінити, Україна згодом втратить природні ділянки в незміненому стані, і їх уже неможливо буде відновити в майбутньому. Фіктивні заповідні території нерідко входять в українські національні природні парки та регіональні ландшафтні парки. Як яскравий приклад абсурду та дискредитації заповідної справи можна навести створення найбільшого за площею в Україні та одного з найбільших у Європі національного природного парку «Подільські Товтри» у Хмельницькій області.

Його площа становить 261,3 тисячі га. Однак у гонитві за гігантоманією при створенні парку 1996 року допущені великі помилки, поглинувши близько 210 сіл, дороги, 33 відкриті кар'єри загальною площею близько 817 га, а також ріллю до 50% території парку. Фактично, цю заповідну зону можна у законний спосіб вирубувати та розорювати. Маємо розуміти, що таким робом відбувається розмивання меж заповідних об'єктів, девальвація поняття заповідності», — розтлумачив Володимир Борейко.

Доволі знаково, але раніше медіаагенція «Останній Бастіон» уже сповіщала читачів про те, що суд у Бразилії зобов'язав скотобійні оплатити відновлення лісів Амазонії. Іншого покарання для фігурантів кримінальної справи судді не спромоглися знайти.