Наочний приклад до чого може призвести бездіяльність влади
В останні місяці Полтаву все частіше збурюють протестні акції громади: це і мітинг громадськості під стінами облради, щодо безпрецедентних тарифів на комунальні послуги ( Перший заступник голови облради Марченко написав заяву на звільнення - Полтава вирує проти подорожчання комуналки), і нещодавня «сміттєва люстрація» під стінами Департаменту охорони здоров'я (Полтавцям не сили більше терпіти: сміттєва люстрація під стінами департаменту охорони здоров'я), і вчорашня акція жителів будинку на Ляхова 12а, до якої призвело беззаконня і кришування беззаконня з боку органів місцевої влади (Попередня акція громадського спротиву полтавців і "Останнього Бастіону").
Мета акцій різна, різні ж й ініціатори, різні люди, але всі з проблемами. Проблемами не космічного масштабу, а нашими з вами, повсякденними: тарифи, дороги, беззаконня, бездіяльність влади, тобто проблеми, які може вирішити, як міська, так і обласна гілка влади, якщо буде бажання. Але бажання немає. Людей просто не чують. На тарифному майдані Марченко написав заяву про звільнення, але так і не звільнився. Департамент охорони здоров'я пообіцяв круглий стіл, але створив тільки його ілюзію. Правоохоронні органи пообіцяли зупинити будівництво, поки не будуть встановлені всі обставини незаконної діяльності пана Сірика, але бульдозер копирсається в багнюці з ранку до ночі, готуючи фундамент для забудови.
Вчорашня акція дала зрозуміти одне. Люди не хочуть більше терпіти, вони хочуть боротися за свої конституційні права. Так само, як боролись понад рік тому на Майдані, де люди пліч-о-пліч стояли за кращу долю для України та своїх дітей на Майдані, який привів до влади осіб, які зараз цілковито ігнорують і заплющують очі на найгарячіші проблеми полтавців. І це лише початок. Для нашого міста подібна акція була ледь не прецедентом, якщо не брати до уваги перекриття траси до макухівського сміттєзвалище, але то було ще при Кукобі.
Для прикладу, у Європі подібні протестні рухи достатньо звична річ і до неї охоче приєднуються звичайні перехожі і самі водії. Певним чином так трапилось і вчора. Так, охочих приєднатись було небагато. Більшість людей похилого віку відкрито виражали своє невдоволення. Але були й ті, хто просто зупинявся і спостерігав, а деякі навіть приєднувались. Та відмінність акції, що пройшла у Полтаві з тими ж, що відбуваються в Європі одна: на заході влада не заплющує на це очі, не ігнорує людей, які виражають своє невдоволення в подібний спосіб, адже це межа, якщо люди вийшли блокувати дорогу – то в них просто вже не залишилось інших варіантів як законними методами докричатися до влади.
У нашому випадку влада повністю проігнорувала протест. Навіть затори у годину пік не змусили можновладців підняти свою п’яту точку з крісла і прислухатись до людей. Звісно, виставити даішників на під'їзді, які розвертали авто та не випустити тролейбуси на маршрут значно легше, ніж зробити хоча б спробу зрозуміти й допомогти людям.
Полтавці, що вийшли на акцію стверджують, що це лише попередження, наступною ділянкою можуть стати траси всеукраїнського значення. Невже ситуацію потрібно доводити до абсолютної точки кипіння? Зараз перед владою стоїть нелегкий вибір: « перейти Рубикон» своєю бездіяльністю або ж все-таки перестати плювати на проблеми людей.
