Народження ОУН

Опінії
03 лютого, 10:25
Народження ОУН

Проти ночі 3 лютого 1929 року на зібранні у Відні українські націоналісти ухвалили статут нової об'єднавчої організації. Так постала ОУН.

Український науковець, публіцист, дослідник історії визвольного руху

Підготовчі процеси до створення єдиної організації завершилися на середину 1928 року. Але сам об'єднавчий з'їзд вдалося провести лише на початку наступного року.

Він відбувався 28 січня – 3 лютого в одному із готелів Відня на вулиці Канта. У роботі Конґресу українських націоналістів (так називалися установчі збори) взяло участь 30 осіб; більшість делегатів були українськими емігрантами (вихідцями з Галичини і Наддніпрянщини), лише 4, які представляли Українську військову організацію та Союз української націоналістичної молоді приїхали з теренів України.

Учасники зборів працювали  в кількох тематичних комісіях: ідеологічній, військовій, культурно-освітній, соціально-економічній. Спершу озвучували спеціально приготовлені реферати, а загальна дискусія відбувалася під час двох днів пленарного засідання.

Судячи із протоколів зустрічі, дискусії між учасниками Конґресу були гострими. Визначалися щодо спільного бачення майбутнього України, її політичного устрою, соціально-економічної політики, місця в світі.

Не менш завзято обговорювали діяльність стоворюваної організації. Представники СУНМ, які брали участь у Конґресі, навіть готувалися до можливого демаршу:

  1. Якщо б ухвалили рішення про ОУН як легальну політичну силу, вони збиралися залишити збори.
  2. Не підтримка рішень Конґресу делегатами, які представляли українські терени, могла суттєво підважити легітимність Конґресу як виразника українського націоналістичного руху.

Це розумів Євген Коновалець, який не хотів, аби ОУН стала лиш черговим еміграційним об'єднанням. Тому окремо переговорив з представниками Краю (так називали делегатів з Галичини).

Врешті, прагнення учасників нарад до єднання перемогло, і збори пройшли без демаршів. У ніч з 2 на 3 лютого о 0:33, як свідчить протокол, ухвалили статут нової організації; то ж саме цей момент можна вважати часом народження ОУН.

Компроміс знайшли: остаточний формат діяльності залишався відкритим. Коновалець розумів, що спроба одразу обрати конкретний шлях розвитку організації могла б зробити нереальною саму її появу.

Тому він не намагався протиснути власне бачення (а станом на 1929 рік полковник схилявся до легальної організації), але й згодом змінив його, підтримавши  радикальну позицію молодих крайовиків. Саме вони в наступні роки замінили в підпільному збройному русі покоління Коновальця.

Без його зваженого лідерства й підтримки тяглість при зміні поколінь, напевно, не була б втілена. В 1932 році у листі до члена Проводу ОУН Дмитра Андрієвського він писав:

«Ми зініціювали націоналістичний рух, допомогли йому оформитися, ми даємо йому ще й тепер ін’єкції, але ми вже його не ведемо... На західних землях той  рух виявляє більш радикальні тенденції, ніж декому з нас бажане. Не виключено, що ми в недалекому часу опинимося супроти того руху в ролі батьків, без відповідного впливу на його подальший розвій.

З того ми мусимо, як ті, що вважають себе Проводом, точно здавати собі справу, коли певного дня не маємо опинитися в досить неприємному становищі. Молодий націоналістичний рух на західних землях нас ще толерує, я певний, одначе, з його скріпленням і внутрішнім оформленням, він, коли ми не намагатимемося знайти з ним спільну мову, витворить свій власний провід».

Через 8 років після написання цих слів, вже після смерті Коновальця, саме так і сталося: ті, хто ще зовсім молодими долучилися до ОУН, взяли на себе керівництво організацією.

Вони вже були підготовлені до такої відповідальності. Так, готові, бо в момент політичного дозрівання мали розуміння і підтримку досвідченого керівника організації.

Одним із нового покоління став Василь Кук. У 1950-му він сам стане керівником ОУН. А на момент її появи та бурхливих дискусій про формат роботи та відносин з УВО, йому було лише 16 років.

То ж ці події відбувалися без його участі, але не без його оцінки. «Я не хочу до ОУН, я хочу до УВО», – пригадував він свою тогочасну позицію, адже перша з організацій для молодого Василя була лиш незнаною назвою, тоді коли друга вже стала легендою.

Читайте також:
Війна
2014 року у ніч проти 14 червня у небі над Луганськом російські окупанти збили військовий транспортний літак. Це був український Іл-76.
14 червня, 12:00
Історія
15 травня українці вшановують пам'ять жертв політичних репресій. Невинно убієнних червоними окупантами зі Сходу...
18 травня, 10:46
Історія
Після акції «Вісла» Осип Хома («ВІЛЛІ») восени 1947 р. із рейдовою повстанською групою перейшов у американську зону Німеччини.
30 квітня, 09:33
Політика
Лемик вбив представника консульства СРСР в помсту за Голодомор, а загинув від рук гестапо на Полтавщині.
04 квітня, 09:06
Історія
Його геній скристалізував те, що було сутнісним в історії, сучасності і в мріях народу.
09 березня, 07:25
Опінії
Ввечері 23 лютого 1918 року у місті Пярну Комітет порятунку Естонії видав Декларацію незалежності. З попелу війни постала вільна республіка.
23 лютого, 20:23