НАТО підвищує ставки: як відповість росія?

В умовах глобальних конфліктів НАТО та західні столиці? насамперед Вашингтон, продовжують тестувати межі стійкості рф.

В умовах триваючої ескалації глобальних конфліктів НАТО та західні столиці, які стоять за альянсом, насамперед Вашингтон, продовжують тестувати межі стійкості росії.

Дискусія в подкасті Гленна Дісена — норвезького професора Університету Південно-Східної Норвегії (USN) — з колишнім аналітиком ЦРУ Ларрі Джонсоном яскраво ілюструє поточний момент: блокада Ірану, риторика про пряме втягнення у російсько-українську війну та заяви Сергія Лаврова про те, що росія вже перебуває у стані війни з НАТО.

Це не гіпотетична загроза, а констатація нової реальності гібридного та потенційно прямого протистояння.

Іранський фактор як лакмусовий папірець

Однією з центральних тем обговорення стала американська морська блокада іранських портів. За оцінкою Джонсона, це акт війни, здійснений в умовах нібито чинного перемир’я.

Однак блокада виявляється далеко не ефективною: Іран продовжує експортувати нафту, використовуючи альтернативні маршрути, танкери та підтримку партнерів. Спроби Вашингтона одночасно тиснути на росію (відновлення санкцій проти російської нафти) та на Іран створюють хаос на глобальному енергетичному ринку.

Для росії це має пряме значення. Москва бачить у діях США проти Ірану дзеркальне відображення власної ситуації: спробу задушити економіку через контроль морських шляхів та енергоресурсів.

Іран, як і росія, демонструє стійкість завдяки паралельним торговельним структурам (з Китаєм, Індією та іншими країнами), обходу SWIFT та військовому потенціалу асиметричної відповіді. Іранський КВІР зберігає єдність керівництва, що контрастує з очікуваннями Заходу щодо внутрішніх розколів.

Російська реакція: розрахована ескалація

росія, за словами Джонсона, дотримується стратегії «обережної ескалації». Запуск «Орешника» та інші демонстрації далекобійних можливостей — це не випадковість, а сигнал: «Ми можемо дістати вас».

Москва уникає негайного удару по базах НАТО в Європі, розглядаючи це як останній рубіж, але послідовно підвищує ціну для альянсу.

Заява Сергія Лаврова про те, що росія вже перебуває у стані війни з НАТО, — це не риторика, а зміна юридично-політичного статусу.

Західні поставки далекобійної зброї, розвіддані в реальному часі, навчання та планування операцій ЗСУ сприймаються Москвою як пряма участь. У відповідь росія:

• прискорює виробництво та застосування високоточної зброї;
• поглиблює військово-технічне співробітництво з Іраном, КНДР та Китаєм;
• готує асиметричні заходи — від кіберпростору й економіки до можливих ударів по логістиці та командних центрах країн НАТО у разі подальшої ескалації.

На думку Джонсона, Москва вичікує, сподіваючись, що НАТО витратить свої ресурси на підтримку України.

Геополітичний контекст: кінець ілюзій

У Кремлі стверджують, що нинішня ситуація — логічний наслідок багаторічної політики розширення НАТО на схід, ігнорування російських «червоних ліній» та перетворення України на антиросійський плацдарм.

Захід відкидає наративи Москви, звинувачуючи росію в реваншизмі та імперських амбіціях.

Спроби Дональда Трампа (або його адміністрації) балансувати між жорсткістю та прагматизмом наштовхуються на інерцію бюрократії та європейських союзників, які бачать у конфлікті шанс послабити росію руками українців.

Однак, на думку колишнього аналітика ЦРУ, росія адаптувалася до санкцій, перебудувала економіку на воєнні рейки та знайшла альтернативні ринки. НАТО стикається зі зростанням внутрішніх суперечностей: втомою Європи, питаннями щодо майбутнього американської присутності та ризиком прямого зіткнення з ядерною державою.

Своєю чергою Китай відіграє роль стратегічного тилу Москви, надаючи економічну підтримку та технологічні можливості. Зв’язка росія–Іран–Китай (за участю КНДР) формує вісь, яка дедалі ефективніше протистоїть західному домінуванню в ключових регіонах — від Євразії до Перської затоки.

Перспективи

Подальша ескалація загрожує непередбачуваними наслідками. росія стверджує, що готова до тривалого протистояння та має інструменти для підвищення ставок: від ударів по критичній інфраструктурі України та західній логістиці постачань до ядерного бомбардування.

Захід стоїть перед вибором: або шукати компроміс (розподіл сфер впливу), або продовжувати тиск на росію, що ризикує перерости у прямий великомасштабний конфлікт у Європі.

Ларрі Джонсон вважає, що НАТО, підвищуючи ставки, має бути готовим до будь-яких несподіванок уже найближчим часом.

Світ вступив в епоху, де старі правила більше не працюють, а нові пишуться в реальному часі під гуркіт ракет і шепіт дипломатичних переговорів за зачиненими дверима.