«Не можемо» чи «не хочемо»? Чому Україна досі не виробляє ракети для ППО
Для ефективної боротьби з шахедами потрібно витратити ще 40 мільярдів на Єбломарафон.
Останніми днями вийшли десятки новин і постів: у України проблеми зі збиттям російських дронів.
Чому?
Бо Трамп вирішив не давати нам 20 тисяч ракет до ППО — ті самі, які обіцяв Байден — і передав їх Ізраїлю.
Так просто.
Паралельно виходять новини, де зелена влада вкотре благально просить партнерів допомогти фінансами на розвиток нашого оборонно-промислового комплексу. Мовляв, ми можемо виробляти зброю — але не маємо на це коштів.
І в той самий час — у цьому самому інформаційному просторі — з’являються новини про те, що:
- Україна щороку вливає 1 млрд грн у Телемарафон — в кишені олігархів;
- Ще 1 млрд грн — у цирки й театри, бо, очевидно, нам не вистачає видовищ під час війни;
- Ще 5 млрд грн — у кешбек, бо ж «підтримати економіку» важливіше, ніж захистити небо;
- І 14 млрд грн — просто так роздали громадянам (по тисячі), бо комусь здалося, що це піде в плюс рейтингу.
Разом — 21 млрд грн.
На подарунки, роздачі, піар і «соціальні ініціативи» — гроші є. А от коли справа доходить до оборони — знову бідкання, випрошування, очікування…
І це ще не все.
У державному та місцевих бюджетах заховані щонайменше 200 млрд грн — резерви, які витрачаються не туди, куди треба.
А в тіньовій економіці — 4 трлн грн, з яких до бюджету мали б надійти мінімум 1 трлн. Але комусь вигідно не бачити ці гроші. Комусь вигідно зображати з себе жертву, яка не може нічого без «помочі Заходу».
Ми не віримо, що Україна, за 11 років війни, не здатна самотужки створити прості, дешеві, масові ракети для ЗРК малого радіуса дії — 5–7 км по дальності, 2–4 км по висоті.
Ми запускали космічні ракети! Ми виробляємо крилаті! Але раптом — ми не можемо зробити елементарну зенітну? Та можемо! Просто не хочемо! Бо це не вигідно. Бо це відповідальність. Бо це вже справжня війна, а не її симуляція.
Досить імітувати боротьбу! Почніть воювати по-справжньому. На повну силу. З усім, що в нас є. З усіма ресурсами, грошима, можливостями. І головне — з політичною волею.
Ще не пізно. Але точка неповернення — зовсім близько. За нею — капітуляція.
