Не в пенати, а за грати.

Суд вказав прокуратурі на неприпустимість індульгенцій для корупціонерів.

Сьогодні Октябрський районний суд міста Полтави виніс вирок у кримінальному провадженні  № 12022170420000036 від 6 січня 2022 року з обвинувачення Топчій Інні Володимирівні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364-1, ч. 1 ст. 366 КК України.

Директор ПП «Харківспецбутмеханізація-7» Інна Топчій визнана винною у вчиненні злочинів передбачених ст.  364 ККУ "Зловживання владою або службовим становищем" та ст. 366 ККУ "Службове підроблення".

Суддя Октябрського районного суду міста Полтави Савченко Анатолій Григорович призначив Інні Топчій покарання у вигляді трьох років позбавлення волі.

Про це повідомляє пресслужба Октябрського районного суду міста Полтави.

"26 червня 2023 року у справі про заподіяння шкоди у розмірі 4 000 000 грн з прибирання вулиць м. Полтави постановлено вирок, відповідно до якого директорку та власницю ПП «Харківспецбудмеханізація-7» засуджено за ч. 2 ст. 364-1, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі із позбавленням права постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням обіймати посади, пов'язані зі здійсненням функцій представника влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймати в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій строком на три роки.

Після проголошення вироку її взято під варту негайно в залі суду.

При визначенні виду та розміру покарання суд врахував, що обвинувачена Т. до кримінальної відповідальності притягується вперше, визнала свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень і щиро розкаялася в цьому, характеристику її особи, її поведінку, як під час скоєння правопорушень, так і після цього, ставлення до скоєного, тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, одне з яких відповідно до ст. 12 КК України належать до тяжких злочинів та згідно з приміткою до ст. 45 КК України є корупційним, а також те, що внаслідок вчинення кримінальних правопорушень охоронюваним законом державним інтересам спричинено тяжкі наслідки, значимість як для територіальної громади м. Полтави, так і для суспільства в цілому тих робіт, які підлягали виконанню, вчинення їх в період воєнного стану, що само по собі є свідченням підвищеної суспільної небезпечності як діянь, так і особи, що їх вчинила, наявність кількох обставин, що пом’якшують покарання та відсутність тих, що його обтяжують.

Суд визнав за неможливе застосувати покарання у виді штрафу в межах санкції ч. 2 ст. 364-1 КК України, запропоноване прокурором і підтримане іншими учасниками судового розгляду, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 53 КК України за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, тобто призначення такого покарання суперечить вимогам Кримінального кодексу України.

При цьому суд зважив і на те, що одне із вчинених обвинуваченою кримінальних правопорушень, відповідно до примітки до ст. 45 КК України є корупційним кримінальним правопорушенням та кримінальним законом заборонено звільняти засуджену особу від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України або призначати його із застосуванням положень ч. 1 ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 ст. 364-1 КК України.", - повідомили в суді.

Нагадаємо, що у березні 2023 року Управління СБУ у Полтавській області повідомило про викриття посадовців Полтавської міськради на розкраданні бюджетних грошей. Ці кошти були виділені на благоустрій вулиць міста Полтави.

"За даними слідства, керівництво Управління житлово-комунального господарства Полтавської міськради уклало договори з харківською компанією.

Відповідно до угод фірма зобов’язувалась виконувати роботи з благоустрою міських вулиць, скверів та паркових зон. Проте, було встановлено, що вартість робіт була завищена, а вони виконувалися не в повному обсязі. До актів виконаних робіт, в рамках договору укладеного влітку минулого року, вносилися недостовірні відомості щодо спецтехніки й автотранспорту, який не залучався.

За попередніми оцінками фахівців, протиправна схема завдала місцевому бюджету збитків близько 4 млн грн.

Під час обшуків на робочих місцях та у помешканнях фігурантів правоохоронці виявили бухгалтерську документацію, що підтверджує протиправну діяльність, - зазначили у СБУ.

Наприкінці квітня Полтавська обласна прокуратура направила до суду обвинувальні акти з угодами про визнання винуватості стосовно Ігоря Скорика, та власниці харківського підприємства ПП «ХСБМ-7» Інни Топчій.

За даними слідства, влітку 2022 року власниця підприємства, що забезпечувало благоустрій території Полтавської громади Інна Топчій, підписала та надала в управління виконавчого комітету Полтавської міської ради акти із завищеними обсягами виконаних робіт.

Заступнику керівника управління Ігорю Скорику щось завадило перевірити достовірність внесених у документи даних щодо наданих послуг. Як наслідок, харківське підприємство безпідставно отримало з місцевого бюджету майже 4 млн грн.

У судовому засіданні, яке відбулося 23 червня, прокурор Полтавської обласної прокуратури  Савченком О.І. намагався допомогти Інні Топчій уникнути справедливого покарання.

У судовому засіданні прокурор Савченко О.І., обвинувачена Топчій І.В. просили затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене сторонами покарання.

Як зазначили у Полтавській обласній прокуратурі під час досудового розслідування вказані збитки підприємством відшкодовано.

Окрім цього, власниця підприємства в разі затвердження судом угоди про визнання винуватості зобов’язується перерахувати на підтримку ЗСУ (Проєкт UNITED24 «Оборона та розмінування») 500 тис. грн.

Заслухавши доводи сторони обвинувачення та сторони захисту, суддя Октябрського районного суду міста Полтави Савченко Анатолій Григорович та перевіривши угоду на відповідність вимогам ст.ст. 472-473 КПК України та нормам КК України, дійшов висновку про необхідність відмови у затвердженні угоди.

Відмовляючи у затвердженні угоди про визнання винуватості суддя зазначив, що:

При вирішенні питання про затвердження угоди суд, в ході її розгляду, перевіряє угоду про визнання винуватості на її відповідність формальним вимогам, встановленим ст. 472 КПК. Суд не здійснює оцінку доказів у кримінальному провадженні, оскільки межі розгляду встановлюються ями змістом Угоди про визнання вини, отже, суд не в праві перевіряти фактичні обставини вчиненого правопорушення.

Так, положеннями ст. 472 КПК України передбачено вимоги до угоди про визнання винуватості. Зокрема, в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті закону України про кримінальну відповідальність, істотної для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережно визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального (правопорушення, обов'язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального. правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, умови застосування спеціальної конфіскації, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.

Згідно ч. 7 ст. 474 КПК України, суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону.

Положеннями вказаної частини статті визначений вичерпний перелік підстав, за яких суд відмовляє в затвердженні угоди, у тому числі якщо умови угоди не відповідають інтересам суспільства або суперечать вимогам КК України. У такому разі досудове розслідування або судове провадження продовжуються у загальному порядку.

Аналізуючи зміст угоди, суд вважає, що її умови не відповідають інтересам суспільства, позаяк ступінь і характер сприяння обвинуваченої у проведенні кримінального провадження, а також зміст та суть вчинених обвинуваченою кримінальних правопорушень не відповідає тому пом'якшенню покарання, яке просить застосувати прокурор.

Крім того, умови угоди суперечать вимогам КК України.

Виходячи зі змісту, характеру та сутності вчинених нею дій, які полягали у видачі від імені «Харківспецбутмеханізація-7» для оплати до Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської Ради актів приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ2в, до яких були внесені завищені обсяги послуг з прибирання вулиць та інших територій Полтавської міської територіальної громади (утримання в належному санітарно-технічному стані об'єктів благоустрою, у тому числі утримання вулично-дорожньої мережі), в результаті чого місцевому бюджету м. Полтави завдано матеріальний збиток на суму 3 993 608, 06. грн, що відповідно до п. 4 примітки до ст. 364 КК України є тяжкими наслідками, зважаючи на значущість цих робіт для суспільства, категоричне несприйняття та осуд її дій суспільством, шкоду, яка була заподіяна суспільству, а також значний резонанс у суспільстві, який вони викликали, та сильне громадське обурення і незадоволення щодо дій правоохоронних органів, спрямованих на укладення цієї угоди, в яких вони вбачають незаконні та несправедливі дії, а не суспільно-корисний результат, що слідує із засобів масової інформації, з огляду на зміст і суть скоєного, що має корупційний характер та само по собі є суспільно резонансним та шкідливо вразливим, вчинення їх в період воєнного стану, що є свідченням підвищеної суспільної небезпечності як діянь, так і особи, що їх вчинила, суд вважає, що умови цієї угоди не відповідають інтересам суспільства з підстав її спрямованості виключно на задоволення приватного інтересу обвинуваченої в частині пом'якшення покарання.

Суд вважає, що узгоджене сторонами угоди покарання не буде відповідати ступеню суспільної небезпечності особи обвинувачено, а також ступеню тяжкості та суспільній небезпеці вчинених нею правопорушень.

Крім того, суд вважає, що узгоджену сторонами угоди покарання є таким, що не відповідає вимогам ч. 2 ст. 53 КК України відповідно до якої за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачено основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статі) Особливої частини цього Кодексу.

Зважаючи на те, що визначене в угоді покарання не відповідає загальним засадам призначення покарань, встановлених законом України про кримінальну відповідальність, оскільки санкцією ч. 2 ст. 364-1 КК України  мінімальний розмір штрафу визначений у розмірі понад чотири тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян суд вважає, що угода не підлягає затвердженню з цих підстав.

Виходячи з наведеного, суд не знайшов підстав для затвердження цієї угоди про визнання винуватості і прийшов до висновку про  необхідність продовження розгляду кримінального провадження в загальному порядку.

Крім того, відмовляючи у затвердженні угоди, Суд вказав на той факт, що визначене в угоді покарання не відповідає загальним засадам призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність, оскільки санкцією ч. 2 ст. 364-1 КК України мінімальний розмір штрафу визначений у розмірі понад чотири тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд вважає, що угода не підлягає затвердженню й з цих підстав.

Також суд вказав на той факт, що фактичні обставини вчиненого обвинуваченою службового підроблення не відповідають кваліфікації кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 366 КК України, оскільки по чотирьох епізодах вчинення нею службового підроблення було спричинено тяжкі наслідки, а отже її дії повинні бути кваліфіковані за ч. 2 ст. 366 КК України.

Слід зазначити, що прокурор Савченко О.І. та начальник відділу Полтавської обласної прокуратури Дорогейко Дмитро Володимирович, який став ініціатором схеми з уникнення кримінальної відповідальності корупціонерами, також хотіли укласти угоду про визнання винуватості з іншим фігурантом даної корупційної справи.

Полтавська обласна прокуратура направила до суду обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості стосовно заступника керівника УЖКГ виконкому Полтавської міської ради, депутат Шевченківської райради Полтави від забороненої в Україні партії  «ОПЗЖ» Ігоря Скорика.

Матеріали кримінального провадження №1203170000000258 від 12.04.2023 року, за обвинуваченням Скорика І.А. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України надійшли на розгляд Октябрського районного суду міста Полтави досить швидко - 19 квітня 2023 року.

Обвинувальний акт надійшов разом з угодою про визнання винуватості від 13 квітня 2023 року, укладений між обвинуваченим Скориком І.А, за участю захисника обвинуваченого, та прокурором Полтавської обласної прокуратури Савченком О.І.

Згідно з вказаною угодою, обвинувачений Скорик І.А. зобов'язується під час судового розгляду беззастережно визнати обвинувачення в обсязі, пред'явленого відповідно до обвинувального акту.

Сторонами також узгоджено, що при затвердженні угоди Скорику І.А. буде призначено покарання за ч. 2 ст. 367 КК України у вигляді позбавлення волі строком на два роки зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України зі штрафом у розмірі двохсот п’ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 4250 гривень.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 69 КК України не призначати додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Начальник відділу Полтавської обласної прокуратури Дмитро Дорогейко та прокурор Савченко О.І. вважали, що Ігоря Скорика навіть не потрібно позбавляти права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Тобто після оголошення вироку Скорик спокійно зміг би поновитися на посаді та продовжить розкрадати бюджет міста.

У судовому засіданні прокурор, обвинувачений Скорик І.А. та його захисник просили затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене сторонами покарання.

Проте, суддя Октябрського районного суду міста Полтави Горбунова Яніна Михайлівна вислухавши думку учасників процесу з приводу затвердження угоди, дослідивши матеріали судової справи та перевіривши угоду на відповідність вимогам ст.ст. 472-473 КПК України та нормам КК України, дійшла висновку про необхідність відмови у затвердженні угоди.

Суддя також ретельно обґрунтувала причини відмови у затвердженні угоди.

Із наданих суду матеріалів суд встановив, що сторона обвинувачення вважає доведеним, що через неналежне виконання заступником начальника Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради з питань утримання житлового фонду Скориком І.А. своїх службових обов`язків, що виразилося у несумлінному вставлені до них, неналежної перевірки відповідностей обсягів виконаних робіт ПП «Харківспецбутмеханізація-7» тим роботам, відомості про обсяги та різновид яких ПП «Харківспецбутмеханізація-7» внесено до актів форми КБ-2в, та передані для перевірки та оплати до Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради, місцевому бюджету м. Полтави завдано матеріальних збитків на суму 3 993 608, 06 грн., що відповідно до п. 4 примітки до ст. 364 КК України є тяжкими наслідками.

Крім того, сторона обвинувачення вважає доведеним такі обставини, які пом'якшують покарання, як: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та його вчинення через службову залежність.

Між тим, ані в обвинувальному акті, ані в угоді про визнання винуватості не зазначено, чому саме на думку обвинувачення слід враховувати таку пом'якшуючу покарання обставину, як вчинення кримінального правопорушення через службову залежність, і які саме обставити свідчать про наявність даного юридичного факту.

Суд вважає, що враховуючи той об'єм обвинувачення та ті обставини, які зазначені в обвинувальному акті та в угоді про визнання винуватості, досягнута між сторонами домовленість щодо виду та розміру покарання для Скорика І.А. не відповідає інтересам суспільства, враховуючи розмір завданої матеріальної шкоди місцевому бюджету м. Полтави, значущості для суспільства тих робіт, які підлягали виконанню виконавцем, а саме, прибирання вулиць та інших територій Полтавської територіальної громади (утримання в належному санітарно-технічних об'єктів благоустрою, у т.ч. утримання вулично-дорожньої мережі), відсутність реального відшкодування шкоди, завданої злочином, наявність виявленого суспільного інтересу у засобах масової інформації щодо даного факту, та неконкретність викладення окремих обставин, що впливають на визначення покарання.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у затвердженні угоди слід відмовити, продовжити судове провадження у загальному порядку зі стадії підготовчого судового засідання.

Наступне засідання по справі Ігоря Скорика відбудеться 2 серпня 2023 року. Скорику загрожує позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з обмеженням права на займання керівних посад та штрафом.

Наразі ми спостерігаємо за тим, як начальник відділу Полтавської обласної прокуратури Дорогейко Дмитро Володимирович організував схему з уникнення кримінальної відповідальності корупціонерами. До цієї схеми було залучено прокурора Полтавської обласної прокуратури Савченка С.І.

Прокурор Полтавської обласної прокуратури Савченко Олександр Іванович підписав угоди про визнання винуватості з Інною Топчій та Ігорем Скориком і направив їх до суду в надії на те, що суд затвердить угоди, а Топчій та Скорик уникнуть справедливого покарання.

"Останній Бастіон" не зміг отримати в прокуратурі "прайс на укладення угод з Полтавською обласною прокуратурою".

Але на щастя, судді Октябрського районного суду міста Полтави відмовилися затверджувати ці угоди, вказавши на те, що:

• умови угод не відповідають інтересам суспільства, так як ступінь та характер сприяння обвинувачених у проведенні кримінального провадження, а також зміст та суть вчинених обвинуваченими кримінальних правопорушень не відповідають тому пом'якшенню покарання, яке просить застосувати прокурор.
• узгоджене сторонами угоди покарання не буде відповідати ступеню суспільної небезпечності особи обвинувачено, а також ступеню тяжкості та суспільній небезпеці вчинених ними правопорушень.
• визначене в угоді з Інною Топчій покарання не відповідає загальним засадам призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність, оскільки санкцією ч. 2 ст. 364-1 КК України мінімальний розмір штрафу визначений у розмірі понад чотири тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Крім того, у справі Інни Топчій суд вказав на той факт, що фактичні обставини вчиненого обвинуваченою службового підроблення не відповідають кваліфікації кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 366 КК України, оскільки по чотирьох епізодах вчинення нею службового підроблення було спричинено тяжкі наслідки, а отже її дії повинні бути кваліфіковані за ч. 2 ст. 366 КК України.

Тобто прокурор Полтавської обласної прокуратури Савченко Олександр Іванович свідомо вказав неправильну кваліфікацію кримінального правопорушення у обвинувальному акті щодо Інни Топчій.

"Останній Бастіон" просить керівництво Офісу генерального прокурора звернути увагу на діяльність прокурора Полтавської обласної прокуратури Савченка О.І. та начальник відділу Полтавської обласної прокуратури Дорогейко Дмитра Володимировича, які організували злочинну схему з уникнення кримінальної відповідальності корупціонерами.