Непоправно забутий світоч нації Іван Огієнко
Українець, який поєднав у собі науковця, патріота і духовного лідера. Він першим наполягав, що треба писати не «на», а «в» Україні!
Іван Огієнкко народився 14 січня 1882 року на Житомирщині у місті Брусилові, який згодом очолив Українську автокефальну православну церкву як Митрополит Іларіон. Він поєднав у собі науковця, патріота і духовного лідера.
Діяльність цього чоловіка — золота сторінка в історії державотворення Вільної України, українізував освіту і церкву. Професор Іван Огієнко був серед активних співзасновників першого національного вищого навчального закладу — Українського народного університету в Києві.
Уродженець Житомирщини також уклав перший український правопис для школярів; загалом його перу належить понад 300 творів. Митрополит Іларіон відкрив для нас історію подвижництва Української православної церкви та позначив її роль у розвитку українського народу.
На посаді міністра освіти УНР Іван Огієнко насамперед звільняв чиновників, котрі були проти українізації навчального процесу. Ба більше: саме він організовував акт Злуки Західноукраїнської Народної Республіки та Української Народної Республіки.
Вважати 22 січня державним святом Соборності України — також його ідея. Він першим обґрунтував вживання прийменника «в» разом зі словом «Україна» замість «на»; зацитуємо:
Багатьма талантами нагородив Господь українця Огієнка! Історик, поет, письменник, мовознавець, видавець, педагог, громадський, політичний та церковний діяч.
І всі свої вміння, дари, сили він поклав на вівтар утвердження української ідентичності. Особливо в освіті та в церковно-духовній царині. Так і писав: «Я зробив усе, що міг...».
Усе життя мріяв перекласти Святе Письмо українською мовою і здійснив заповітне. Переклав Біблію так талановито, що Британське біблійне товариство визнало його переклад одним із найкращих у світовій історії.
Іван Огієнко вважав, що кожен українець має позбутися почуття меншовартості, та робив для цього усе можливе й неможливе. І за умов існування Московитської імперії, і в часи Української Народної Республіки, і згодом на еміґрації.
Серед його праць — «Десять мовних заповідей свідомого громадянина», які, власне, актуальні й досі. Іван Огієнко належав до того покоління українців, якому випало відстоювати незалежність України, на коротку мить здобути її, знову втратити, а відтак опинитися на чужині, щоби до кінця своїх днів безнастанно виборювати з проєкцією на майбутнє.
Огієнко прожив 90 років і знайшов свій останній прихисток у канадському місті Вінніпеґу. І, якщо настане час, коли на українську землю повертатимуться її Вірні Сини, котрим випало бути похованими на чужині, то серед них, безперечно, має бути й Іван Огієнко.
Ось його слова: «Немає в людини нічого милішого над свою рідну землю. Де хто народився, де провів свої дитячі роки, до тієї землі прив'язується він усією душею на ціле життя, а хто, буває, відірветься від своєї рідної землі, той мріє завжди про неї, як про святість найбільшу. І багато людей, помираючи на чужбині, просять накласти їм у домовину бодай грудочку рідної землі...».
