НЕВІДОМА ІСТОРІЯ: Полтавські підземелля
Полтавські підземелля - це звичайно, не одеські катакомби і не паризькі описані в романах Віктора Гюго, але тим не менше ...
Про них мало хто знає, але цікаво те, що полтавські підземелля свого часу (10 грудня 1945) були взяті на облік як археологічні пам'ятники всесоюзного значення. Жили в цих підземеллях вампіри або привиди, типу кентервільських, яких описав у своїй повісті Оскар Уайльд, ніхто не знає, навіть вчені-спелеологи. Про ці підземеллях не підозрювали навіть великі уродженці Полтави та Полтавської губернії Григорій Сковорода, Іван Котляревський, Володимир Галактіонович Короленко у творчій спадщині якого є чудова повість "Діти підземелля", але вона не відноситься до полтавських підземель ...
Полтавські підземелля, як стверджує енциклопедичний довідник "Полтавщина", виданий у світ 14 років тому київським видавництвом "Українська Енциклопедія" імені М.П.Бажана, розташованы в районі Червоної площі, Першотравневого проспекту, вулиць Комсомольської, Круглої, Григорія Сковороди, а також на території Полтавського вищого військового зенітно-ракетного командного Червоно-знаменного училища імені М.Ф.Ватутін та парку "Перемога". Тягнуться вони і під іншими полтавськими районами.
Яка ж історія ще не до кінця вивчених полтавських підземель, в яких знаходили залишки майоліковою кераміки, фрагменти доісторичної глиняного посуду та інші різноманітні предмети?
Вчені стверджують, що свою історію полтавські підземелля ведуть ще з часів Київської Русі від природних печер, які використовувалися жителями в старовину як притулок від половців, печенігів, скіфів-сарматів, набігів кримських татар та золотоординських орд. Фундаментальні підземні укріплення, найімовірніше, споруджувалися в період коли полтавська земля входила до складу Великого князівства Литовського. Як відомо, в 1430 році Полтава була подарована великим князем Вітовтом Олександру Глинському. Саме за часів Глинського в підземеллях були споруджені певні укріплення, які з часом стали основою Полтавської фортеции. Остаточно Полтавська фортеция сформувалася як потужне зміцнення в 1608 році за коронного гетьмана Станіслава Жолкевського, яка була записана "пустою слободою" на правому високому березі Ворскли на кордоні Дикого поля. У 1640 році під керівництвом коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського фортецю розширили майже вдвічі.
Під час Північної війни 1700-1721 рр. перед шведською навалою на Полтаву підземелля були значно зміцнені і розширені. Нові підземні ходи густою мережею простяглися не тільки територією фортецы так званого Старого міста, сьогоднішньої Червоноъ площі, колишнього Успенського собору, Спаської церкви, краєзнавчого музею, площі Леніна та Інститутської гори, але й "форштадта" - передмістя від Сонячного і Петровського парків до Круглого провулка за територією училища імені М.Ф.Ватутіна, і далі від вулиці Паризької комуни до вулиці Шевченка.
До речі , в цьому форштаті в різний час відбувалися часті провали, які підтверджують наявнысть ходів під землею в районі нинішніх вулиць Жовтневої, Комсомольській, Гоголя, Котляревського, Шевченка та деяких інших.
Про Північну війну треба відзначити, що це була війна Росії проти Швеції за вихід до Балтійського моря, за повернення всього узбережжя захопленого шведами. У військових діях в Прибалтиці брали участь і воювали українські козацькі полки такі як Гадяцький, Лубенський, Миргородський, Ніжинський, Полтавський, а також сполуки запорожців.
Чи вчалися полтавські підземелля?
Дослідники І.А.Зарецкій, В.О.Бучневіч, Л.В.Падалка, та ін., а також старожили міста підтверджують місця пролягань майстерно споруджених систем лабіринтів, входів, виходів-лазів, люків типу колодязів для спуску в підземелля, де були й людські скелети. Найглибші підземні ходи траплялися на глибинах 3-6 сажнів (від 3,5 до 12 метрів) від поверхні землі. Заввишки ходи були в людський зріст і вище (як у Києво-Печерській лаврі), а завширшки сягали до трьох метрів. Входи в підземелля були і під церковними та іншими фундаментальними спорудами, від яких ходи вели до інших церков, башт фортецы, в боки річки чи монастиря.
У довоєнні роки під час різних будівництв в Полтаві були виявлені підземелля і за межами Старого міста та форштадта - це в районі вулиць Фрунзе і Бояна, на Кобищанах і в інших місцях. Існують підземелля і на монастирській горі. Відзначимо, що тут в першій половині 19-го ст. виникло в рамках Полтавського Хрестовоздвиженського монастиря кладовищі. Воно й зватися стало Монастирським (існує і нині в розширених кордонах на вулиці Нарімановського). На цьому старому Монастирському цвинтарі похований онук великого російського поета Олександра Сергійовича Пушкіна Н.А.Биков, його дочка, а також внучата племінниця М.В.Гоголя С.М.Данілевская.
Відзначимо також, що перше відоме в Полтаві міське кладовище було відкрито у другій половині 17-го ст. Його територія перебувала між сьогоднішньою вулицею Комсомольською, Жовтневої та площею Леніна за кордоном тодішньої Полтавської фортеці з форштадтом. На цьому кладовищі був похований російський головнокомандувач Північної армією уродженець Пруссії Р.А.Бісмарк (1683-1750 рр.), А також російський генерал, учасник Полтавської битви, пізніше командувач російськими військами на Україні і київський генерал-губернатор І.Б.Вейсбох ( помер в 1735 році). Кладовище було закрито в 1839 році, а підземелля залишилися таємницею.
