Новини із Зони. Світ імені війни
Президент України Зеленський ініціював телефонний дзвінок до президента РФ Путіна.
Сторони поговорили про мир і вирішення «внутрішньоукраїнського конфлікту».
Президент України Володимир Зеленський 26 липня зателефонував своєму російському колезі Володимиру Путіну, про це повідомили офіційні сайти глав держав. Українська сторона вказує, що «Зеленський підняв питання безпеки на Донбасі». Російська сторона задоволено підтверджує, що подзвонили з України самі і добровільно.
«Співрозмовники привітали досягнення домовленості про повний і всеосяжний режим припинення вогню на Донбасі, який починається з 00:01 27 липня 2020 року. Президент Російської Федерації підтримав цю домовленість. Лідери погодилися з необхідністю термінової реалізації додаткових заходів з підтримки режиму припинення вогню на Донбасі», – йдеться в повідомленні офіційного сайту президента України.
Російська сторона відзначає, що глави держав докладно обговорили «різні аспекти врегулювання внутрішньоукраїнської кризи».
Країна, на яку напали, дзвонить країні, яка напала, і пропонує мир. Обіцяє скласти зброю. Виконати вимоги терористів і окупанта. Мабуть, в екшені «Луцька різанина» нам перебільшено показали саме ось цей розвиток подій: глава держави виконує умови терористів. Хоча, як на мене, в першій серії «Чорного дзеркала» дуже глибоко і монументально розкриті саме такі відносини, але «луцька різанина» все ж з місцевим колоритом, може більш приземлено і дохідливо буде. Подивимося.
А поки ми живемо в паралельних світах. В одному світі у полі 4 дні вмирає український військовий. На тому полі, де після раніше отриманих домовленостей окупанти і колабораціоністи розстріляли українських беззбройних медиків.
В цей час в іншому світі були танці, устриці, вино і розваги. Навіть у першої особи цієї самої країни. Війна війною, а обід за розкладом. Хто ж цього не знає.
В одному світі на нас напала РФ і окупувала Крим і Донбас. На Донбасі гинуть російські громадяни, хоча іхтамнєт. Хрести, могили та пам'ятні дошки висять на кладовищах і будівлях по всій території РФ, але війна на Донбасі «це – внутрішньоукраїнський конфлікт».
В одному світі кандидат в Президенти звинувачував чинного Президента в здачі інтересів України, які полягали в підписанні Мінських угод, в іншому світі кандидат, ставши Президентом, намагається виконати ці самі Мінські домовленості, називаючи їх успішними і безальтернативними.
«Констатовано необхідність підвищення ефективності переговорних зусиль в рамках мінської Контактної групи. Дана позитивна оцінка погодженим на засіданні Групи 22 липня додаткових заходів щодо припинення вогню, які вступають в силу з 27 липня. Акцентована важливість безумовного дотримання цих домовленостей учасниками конфлікту», – інформує сайт президента Росії.
«Внутрішньоукраїнський конфлікт» повністю перебуває під кураторством, забезпечується фінансово і військово з боку РФ, але залишається при цьому виключно «внутрішньоукраїнським конфліктом».
І навряд чи в телефонному дзвінку згадувалися дії РФ і особисто Путіна, такі як окупація і анексія. Іхжетамнєт.
Зі східного боку вздовж усієї лінії російсько-українського кордону відбувається зміцнення військового і військово-технічного потенціалу збройних сил РФ, навпроти Сумської, Харківської та Донецької областей з´являються військові полігони збройних сил РФ. Сюди перекидається техніка з усієї території РФ, зокрема, і з Хабаровського краю, саме тому там так вільно проходять мітинги, розганяти їх нічим.
Але ми говоримо про мир, ми пропонуємо мир. Ми, країна, на яку напали, пропонуємо мир країні, яка на нас напала.
І коли дивишся на все це, здається, що це просто фільм. Фільм про паралельні світи. В яких одна і та ж країна живе різним життям, проживає різні історичні події. Але ні. Це ми сьогодні і зараз. Ми пропонуємо мир нашому окупанту. Ми кинули на полі бою вмирати нашого солдата. Ми платимо пенсії колаборантам за роботу на окупанта. Ми звільняємо від відповідальності колаборантів за допомогу окупанту. Ми караємо своїх військових за відповіді на обстріли. Ми телефонуємо окупанту і пропонуємо мир на його умовах.
Ми дамо колабораціоністам і терористам особливий статус і заради миру змінимо Конституцію, знищимо свою мову та історію. Адже головне, щоб було весело, адже ми «один народ, радянські люди» і яка різниця.
Чому я пишу «ми», просто «ми» ̶ це критична більшість жителів нашої України, уособлені в одній людині – Президентові України, який фактично виконує роль акумулятора мрій і сподівань народу України, критичної його більшості. Навіть тих, хто «я не голосував», «я просто за мир», «яка різниця», «я просто проти олігархів».
Тому це ми сьогодні телефонували Путіну, це ми вчора покинули помирати нашого захисника, це ми завтра дамо «народу Донбасу» право впливати на наше життя. Ми ̶ в частині критичного більшості жителів нашої країни. Це партія миру.
І всі ці передвиборні гасла «земля, що пропахла Порохом повинна зазеленіти» - це акумуляція, таргетинг того, що думає і хоче критична більшість жителів нашої країни. Тому так, Зеленський таки трохи має рацію, кожен з цих людей – президент.
І це він, кожен з його виборців, кожен з тих, кому немає різниці, і хто поза політикою, втомився від війни і просто за мир, дзвонив Путіну. І це він, кожен з його виборців, кожен з тих, кому немає різниці, і хто поза політикою, втомився від війни і просто за мир, обіцяє дати Донбасу особливий статус, зробити російську мову державною, провести всеукраїнський референдум щодо створення з 9 областей України «Новоросії» та приєднання її до РФ.
І це він, кожен з його виборців, кожен з тих, кому немає різниці, і хто поза політикою, втомився від війни і просто за мир, кинув у полі нашого бійця, роззброїв нашу армію.
В СРСР людей переконували: проголосував, як велить партія, і ти вільний. Партія вирішує, рулить і знає краще, що потрібно для блага радянської людини. Тому радянська людина не несла відповідальності за свій вибір.
І коли партія розстрілювала, вбивала, знищувала все навколо і навіть саму радянську людину, вона не бачила в цьому особистої відповідальності.
І коли від імені радянської людини захоплювала Польщу, Чехословаччину, Афганістан, вбивала і ґвалтувала, дружила з Гітлером, грабувала і руйнувала, то радянська людина, звичайно ж, була ні при чому, навіть якщо бігала чужими країнами з автоматом.
Коли приходив час «Х», країна зітхала «це не ми, це він, культ особи», і знімала з радянської людини абсолютно всю провину, переклавши її на «культ особи». Так в радянських людей розвивалося почуття аполітичності, безкарності і впевненості, що їхній голос ні до чого не веде, нічого не вирішує, і вона – радянська людина – не несе відповідальності за все, що робить партія, обрана нею і наділена нею повноваженнями.
Мені шкода, що радянські люди не понесли покарання за Афганістан, Чехословаччину, Польщу, участь в окупації на боці Гітлера. Ну, і за внутріесересерівські злочини - Голодомор, геноцид кримсько-татарського народу, захоплення земель і поневолення народів. За Біломорканал, Гулаг, Соловки, за доноси. Адже в СРСР нікого не покарали за доноси. Ось в критичній масі виборець і не бачить особистої участі в тому, що відбувається після виборів.
Він кричить «поважайте наше право голосу», але віддавши його, цей голос, тут же умиває руки, шипить «ми не цього хотіли - нас обдурили» і не розуміє, що після голосування настає смуга відповідальності за свій вибір.
І зараз критична більшість пожинає свої плоди, плоди свого голосування, своєї ненависті, своєї залежності від телевізора, поширення кремлівських фейків і наративів, своєї жадібності і своєї аполітичності, своєї втоми від війни, своєї участі в «референдумах», своєї участі в мітингах під триколорами. Так-так, я об'єднала всі сторони «мрійників» пожити в СРСР, пабагатому, забрати і поділити. Вони однакові, і вони дійсно «один народ», ті, хто кричав «Путін введи» на Донбасі і ті, хто кричав «навіщо нам ваша армія, мова, віра» в мирних регіонах України. Всі вони привели нас до одного, до російського світу.
І поки наші військові зачохлюють гармати, а «партія миру» святкує перемогу від «перестати стріляти», та сторона заявляє про нові плани, плани знищення України.
Російський сенатор запропонував Україні відмовитися від «исконно русских земель». Член Ради Федерації Росії Олексій Пушков назвав брехнею заяви українських радикалів про «нав'язування» російської мови. За його словами, більшість жителів України споконвіку говорили російською, про це російський сенатор заявив в ефірі телеканалу «ТВЦ». Він запропонував усім борцям за чистоту української нації відмовитися від усіх «исконно русских земель». Раніше президент РФ Володимир Путін заявив, що з виходом з СРСР колишні республіки незаконно забрали історичні землі Росії, які він збирається повернути.
В ОРДЛО, до речі, вже реально розуміють ситуацію – їх вирішили ввіпхнути в Україну під соусом «особливого статусу», але у якості того самого гетто, на яке їх вже перетворили. Тільки гетто розширять «особливим статусом» до адміністративних кордонів Луганської і Донецької області, і їздити за пенсією до укропу буде далі і дорожче, лскільки Станиця буде «їхня», тобто з «особливим статусом». Є надія, що забезпечення «особливого статусу» і життя в ньому буде, як до війни, але в це вірять ідеалісти. Вся ситуація вказує на те, що путін прагне створити тут «придністров´я» або навіть «карабах-2», вічно воююче злиденне гетто.
А те, що сторони знову заговорили про «внутрішньоукраїнський конфлікт», тільки підтверджує цей сценарій.
Путін не отримав санкцій ні за Придністров´я, ні за Південну Осетію, ні за Карабах, ні Абхазію. А ось за Крим і Донбас отримав. І якщо Україна сама визнає ситуацію «внутрішньоукраїнською», це звільнить РФ від санкцій, але збереже її право управляти ситуацією і ОРДЛО навіть в разі отримання ними «особливого статусу».
Дзвінок Зеленського тільки підтвердив той маршрут, яким нас поведуть. РФ буде подаватися світу, як просто сторона-спостерігач, сторона-організатор переговорів між «українськими терористами» і Україною. Такий собі міжнародний «аваков», з ручною і навченою терористично-статистичною масовкою в «уазику». ОРДЛО - терористи, які вимагають усім разом подивитися кіно, ну, і мирні жителі-жертви. А ми – країна, яка хоче миру і просто перестала стріляти.
Ті, жителі ОРДЛО, хто не бачить себе в Україні, навіть якщо ОРДЛО отримає особливий статус, активно отримують російські паспорти і залишають ОРДЛО.
Ті жителі ОРДЛО, котрі живуть війною і мріють розграбувати Київ, радісно постять в соцмережах військову техніку, яка тече з РФ до українських кордонів, «скоро підемо на Харків» ̶ обговорюють домовленості про перемир'я в соцмережах ОРДЛО.
Я думаю, що на нас чекає активна фаза або наступ на фронті. Після договору з РФ про «не стріляти» ми завжди втрачаємо або територію, або армію.
Хоча Путіну зараз вигідна повільна окупація і рішення донбаського питання політичним шляхом: прийняттям закону про всеукраїнський референдум, змінами Конституції України, розширенням адміністративних територій ОРДЛО, повільною зачисткою патріотів і «майдаунів» з українського боку, і така ж повільна зачистка носіїв ідей «Новоросії» з іншого боку, пасіонарії вже не потрібні.
Але, ось в чому питання, а чи управляє Путін ситуацією в ОРДЛО настільки, щоб вони «просто перестали стріляти»? Я думаю, що ні. Тому і стягнуті до нашого кордону з РФ бронетанкові бригади.
Поки ми відступаємо – ворог наступає, це перше правило війни.
