Олександр Ягольник: «Ані Лорак та Таїсія Повалій зрадили Україну»
Під час війни кожен у країні воїн. Хоч ти сантехнік, хоч учитель, хоч поет. У кожного своя зброя. Про те, яка роль людини мистецтва у цей вирішальний для нашої країни час, ми поспілкувалися із поетом, композитором, продюсером та драматургом Олександром Ягольником
Фраза «Шукали Європу – знайшли Україну» надзвичайно влучно характеризує сучасні події у країні. До Майдану багато хто до кінця не розумів справжнього змісту слова «патріотизм». Спільне обурення підняло з глибини душ українців закладену при народженні любов до рідної країни. Так само проявилися й ті, хто, розмахуючи прапором, рвуть на собі вишиванку, гучно і солодко освідчуючись у любові до України. А тим часом не можуть відірватися від годівнички країни-загарбника.
– Ви гостро засудили українських артистів, які дають концерти у Росії. Мистецтво має бути поза політикою?
– На війні не існує дрібниць. Той, хто хоч трішки розуміється на стратегії ведення протистоянь, це підтвердить. Є такий стародавній трактат «Мистецтво війни», написаний китайським полководцем Сунь Цзи. Там він чітко про це говорить. У схемі російської пропаганди є чіткий план використання наших зірок. І коли народний артист України спокійно їде до держави-агресора, дає концерти, отримує там нагороди, – це колосальна підтримка ворожого табору. Ніякий талант і колишні заслуги не можуть цього виправдати. Це звичайна зрада свого народу.
– Проведення концертів у Криму Ви теж вважаєте зрадою?
– Так. Доки наша країна не відновить своєї територіальної цілісності, не поверне Крим, українським артистам немає там чого робити.
– Ви звернулися до київського рекламного агентства зняти сітілайти (рекламні плакати невеликого розміру під склом), де Ані Лорак рекламує шоколад. Чим аргументували своє рішення?
– Я написав, що вважаю цю рекламу, розміщену вздовж екскалатора, який виходить на Майдан Незалежності, знущанням над почуттями тих, хто боровся і продовжує боротися за мир у нашій країні. У час, коли в України цинічно відібрали Крим, розв’язали війну на Донбасі, де зараз гинуть люди, робити вигляд, що нічого не помічаєш, лише тому, що там більше платять, означає грати на руку інтриг розділення нації. «Леопардовий» колір позиції Ані Лорак «не помічати» ніяк не в’яжеться із кольором хакі, з яким живе наша країна. Обурює така байдужість.
– Реклама зі щитів зникла?
– Через деякий час я спеціально проїхався цим екскалатором. «Леопардової» реклами вже не було. Дякую всім, хто долучився до цієї справи. Це ще одна маленька деталь у скарбничку нашої спільної перемоги.
-Як Ви прокоментуєте нещодавній інцидент, який трапився на концерті Ані Лорак у Одесі? Багато хто його називає політичним. (Нагадаємо, що на початку місяця під Одеським нічним клубом, де виступала Ані Лорак, проходив пікет проти її концерту, який закінчився тим, що міліція жорстоко побила кілька десятків протестувальників. – Авт.)
-Є достатньо беззаперечних фактів, які свідчать про те, що в протестах не було ніякої політики. До концерту уже було проведено кілька протестних акцій. Спочатку плакат із зображенням співачки масово і демонстративно закидали помідорами, потім була масштабна акція «Куек – за буек», на яку прийшло багато одеситів. Тоді міліція побила десятки людей. І співачка могла все це зупинити. Її попросили заспівати Державний гімн, проте вона відмовилась. Попри бійку, все ж таки дала концерт, і словом не згадавши про ситуацію в країні. Мабуть, для неї набагато вагоміше – не втратити російських шанувальників.
-Тепер Ви боретесь за те, щоб фотографії Таїсії Повалій зникли із галереї зірок у відомому столичному салоні-ресторані «Дежавю»?
– Я написав відкритий лист засновникам легендарного закладу. «Дежавю» я вважаю гордістю Києва, там розміщена найбільша Алея Слави в Україні. Я попросив назавжди зняти звідти зображення Повалій (народна артистка України, яка була другою у списку членів Партії Регіонів, у день масових розстрілів на Майдані залишила Україну, полетівши до Москви, давала концерти в окупованій Ялті на День Росії. – Авт.). Портрет зрадника Батьківщини не може бути розміщеним у Залі Слави поряд із Андрієм Макаревичем, Вахтангом Кікабідзе та іншими. Вона – не «слава», вона – «ганьба». Історично українці надзвичайно толерантна нація. Та зради не пробачають. Я впевнений, що знайдеться достойна заміна цьому фото.
– Ви були на Майдані під час революції?
– Я був всюди, де це було необхідно. Та я не вважаю, що зараз цим потрібно хизуватися. Я просто громадянин своєї країни. Що там відбувалося, знаю не з переказів. На Майдані загинув мій друг. Ще троє зараз воюють у зоні АТО.
– Ви – людина мистецтва. Чи вплинули події в Україні на Вашу творчість? Над чим зараз працюєте?
– Зараз я працюю над створенням мюзиклу. Там звучатиме відома пісенька про Путіна. Та про це розповідати ще зарано. Детально почуєте про нього у серпні. Скажу лишень, що це буде справжній український Бродвей, перший мюзикл якого матиме назву «Нащадки Полуботка».
Поліна ВИСОЦЬКА
Довідково: Олександр Ягольник – поет, композитор, продюсер, драматург, журналіст.
Автор пісень Наталії Могилевської, Ассії Ахат, Карини Плай, гуртів «Игрушки», «Real O», «Гавана», «Пина Колада», «Фабрики Зірок»-2».
Художній керівник театру мюзиклів імені Віктора Шулакова, автор пісень вболівальників Національної збірної України з футболу «Нужно победить!», «Нужно победить-2!», «Оле-Оле Україна».
