Пайцза з Полтави – призабута сторінка з історії міста
Не зважаючи на успіхи науковців у вивченні давнього минулого нашого міста, в його історіївсе ще лишається вдосталь не розкритих таємниць і «темних віків». Це повній мірі стосується періоду монгольського завоювання, який є одним із найдраматичніших етапів в житті Київської Русі. Зовсім невідомою є й подальша історія Полтави у XV-XVIст. Скупі документальні згадки не змогли пролити світло на повсякдення нашого міста в такі складні для нього часи. Тому, чи не єдиним провідником у давню історію Полтави стала археологія.
На тлі чисельних знахідок, здобутих завдяки розкопкам у нашому місті, завжди особливо виділяються ті, що виявлені за випадкових обставин. Частина з них, нажаль, лишається осторонь наукового вивчення, інші предмети передаються сумлінними містянами до рук фахівців, а деякі, раптово з’явившись на сторінках фахових видань, так само раптово зникають.
Одним з таких предметів, що має чималу історичну цінність, є мідна пайцза, виявлена наприкінці 90-х років ХХ ст. на схилах Іванової гори. Пайцза – це своєрідна вірча грамота, металева чи дерев'яна пластина з написом, що видавалася китайськими, а згодом монгольськими правителями різним особам як символ делегування влади або наділення особливими повноваженнями. Форма таких виробів варіювалася від видовженої до округлої. Видача подібних документів зазвичай відбувалася в кочовій резиденції хана, де роздавалися різноманітні привілеї, в тому числі, на управління певними землями.
У випадку з полтавською знахідкою відомо, що це виріб овальної форми, на лицьовій частині якого нанесений ієрогліфічний напис, із 22 збережених знаків. На думку деяких дослідників напис належить до середньовічної китайської мови. Знахідка такого предмету є не пересічною подією, не тільки для вивчення історії Полтави та України, а й цілої Східної Європи часу панування монголів, являючись цінним епіграфічним джерелом. Втім, не зважаючи на всю важливість такої знахідки, її зміст досі лишається не розшифрованим.
В зв’язку із цим ми можемо лише з відносною долею вірогідності датувати полтавську знахідку XIV ст. Цей історичний етап в житті нашого міста і навколишніх територій пов’язується з виникненням політичного утворення на кшталт невеликого князівства. На його чолі стояв один з нащадків темника Мамая – Мансур Кіятович, який вважається засновником відомого роду князів Глинських. Варто зауважити, що для території сучасної Полтавщини, яка складала ядро володінь Глинських, відомо принаймні ще кілька подібних знахідок. До речі, в середовищі полтавських краєзнавців існує легенда про ще одну, золоту пайцзу з нашого міста, яка була виявлена у 70-х роках ХХ ст.
Знахідки подібних предметів свідчать не тільки про існування життя в колишніх давньоруських «градах», а й вказують на присутність у них представників ханської адміністрації, що, в свою чергу, ставить під сумнів популярну в певних наукових колах гіпотезу про запустіння українських земель на схід від Дніпрау золотоординський час.
Виявлені за випадкових обставин знахідки, не зважаючи на можливий матеріальний зиск, все ж мають більшу цінність для наукового вивчення. Вони несуть в собі важливу інформацію про нашу яскраву і багатогранну історію, яку ми неодмінно мусимо знати.
Пуголовок Юрій,
кандидат історичних наук
*Для ілюстрацій використано: роботу Віктора Моторіна "Хан Мамай"; пайцза подана за публікацією Белька О.О. в Археологічному літописі Лівобережної України, число 1, за рік 1999.
