Перезавантаження? Еrror 404

Опінії
19.04.2021, 11:26
Перезавантаження? Еrror 404
Фото: © Seiken

Або про черговий проліт фанери над Парижем...

Пенсіонер, українець, але все ще оптиміст

Під канонаду усього спектру засобів масової інформації з їх блогерською підтанцьовкою, ботофермськими бандформуваннями, народним ополченням на Фейсбуці, загороджувальними загонами під командуванням подоляків і арестовичів, інформаційними приватними військовими компаніями медведчуківсько-мураєвського штибу, спецназом масового ураження «Мендель» тощо виходимо на стежку до пекла.

Переступаючи через рештки добрих намірів, які неприбраними так і догнивають під дороговказами: «До раю – сюди». Озираючись на бовваніючі у зелених сутінках, вицвілі бігборди «Перестати стріляти», «Мир в окремо взятій голові», «Зазирнути і всьо»…

На тлі практично вже оголошеної чергової гарячої фази збиральницької місії російського імперіалізму («Мордор знову приросте Україною») пропонуємо перекличку банальностей.

Перша: «час розкидати каміння і час збирати». Чи вистачить нам розважливості нарешті побачити стартову неспроможність «майстра з усіх на світі видів спорту і пандемій»? Оскільки камінюччя розкидалось невігласом аж у якомусь афектованому ражі нестямного пубертата, що злетів з котушок після відмови Свєтки Соколової, фаза збирання розкиданого може обдурити лише фанатичного зебобика, котрому кілок на голові затеши, а він все одно мило про «слугу» Голобородька буде вважати шедевром світового кінематографу.

На наш дилетантський погляд з дивану, збирання «наваляного» за попередні два роки мало б розпочатися з прес-конференції Зе. Без Мендель. Бо те п-сс дівча тільки заважатиме, створюючи нездоровий ажіотаж навколо спілкування «українським суахілі».

Ви ж бачили отой приморожений дует під стінами «Єлисею»? Цей двох слів без суфлера не зв'яже, а та уся із себе у кольорах викопної слонової кістки – в очочках без халата, ніби у негліже на лабутенах. Вам тепер зрозуміло, чому Макрон посоромився вийти з ними на люди?

А картина олією уявляється наступною: витикається увесь із себе Магдалина до людей, рве на собі сорочку жестом Леонова у «Джентльменах удачі» і (як на духу!) про:

а) якого ханатка літав до Оману;

б) хто і за скільки здав вагнерівців;

в) чи, бува, не скапує кров з роялті на суму 4 589 832 грн.;

г) уточнення до в – коли якийсь антикорупційний орган розв’яже задачу з арифметики: дається – 97 слуг, 74 Toyot'и, Mersedes'и і BMW, 20 квартир, 5 житлових будинків, 67 земельних ділянок; питається – де слуги взяли 100 млн. гривень у минулому році; 

ґ) хто напоумив пересадити Квартал-95 до ОфісуПре, ВР, СБУ, ОфісуПро і решти АБВГД;

д) уточнення до д – який з єфрейтора Баканова Ріхард Зорге;

е) друге уточнення до д – чиєю ініціативою є ідіотизм з викраденням банкоутримувача Чауса з-під носа у нашої, проєвропейської Санду;

є) готовність порвати на собі, Шмигалеві і Степанові волосся за повністю провалену боротьбу з коронавірусом;

ж) чи, бува, не еротичні фантазії тримають записного корупціонера Татарова в обоймі вищої номенклатури ОфіПре, а якщо не еротичні, то які;

з) що перша Лєна забула у Катарі…

І так до крайнього я) – «взявся не за своє, вибачте, не мої брати і сестри, прошу знову вважати мене блазнем». Принаймні, душу б відвів.

Банальність друга: «зеленим житом не хвалися, або чи восени курчата курми будуть?».

Маргинали отримали друге дихання. Хитка дещиця з-поміж притомних засумнівалася. Ядерний електорат Кварталу, якому з часів Велесової книги було все одно, під яким Рюриком обіцяти Парасі женитись «якщо що», одностайно готовий повторити «аби не Порошенко». І все через одне-однісіньке «зрєліще» з «дранг нах НАТО» на тлі різкого скорочення «хліба».

Спершу – дожити би до осені. А враховуючи ситуацію – ще б і не накаркати.

Ефект вибуху націоналістичної бомби на згадані вище хиткі біомаси справили останні заяви найвеличнішого. Виявляється, «Крим – наш», хода під НАТО-парасольку – безальтернативна і, (увага!), РФ – практично агресор! Ясен пеньок, зміна і векторів, і кольорів (зеленого на хакі), і усталеної думки про недолугість, котра не здатна бути мужчиною, і усієї решти обставин знову зробила Зе рейтинговою бульбашкою.

Нас кличуть полишити чвари, пробачити бубочці усі закидони, побачити в ній правнука Міхновського і дружити із Зеленськими сім'ями. Бо українське в ній (бубочці – авт.) було завше, лише кантувалося в засаді, а оце, нарешті, перемогло чорти його батька знають чиє.

P.S. У конструктивній частині опінії кличемо до перегляду засад. «Толерація», «політкоректність», «терпимість» – гарнюні терміни для посібника ОБСЄ з практичного залагодження «кластерного конфлікту» на Донбасі, що відгонять Мюнхеном-38. Та у реальному житті, поза ідеалізмом корисних ідіотів Макрона з Меркель, воно трохи по-іншому: між білим і чорним – сіре. І мало не щоденні похоронки.

Мовою ненависті не послуговуються в інші часи. Коли головною проблемою фемінізму є спроба гендерки влізти у придбану півроку назад спідницю, а яню доводиться вибирати між «Хортицею», віскі і бурбоном. Сьогодні – не до спідниць. На жаль, і не до бурбону.

Ухиляючись від обов'язку називати речі своїми іменами, наділяючи блазня властивостями короля, пробачаючи йому пустощі з Конституцією, правом, здоровим глуздом, ми – такі всі із себе толерантні – скочуємося на банальні манівці, які точно не виведуть до раю.

Відтак, дозвольте, пане колего, називати гімно – гімном. Є час? Вчитайтеся у висновки фахівців-психологів: цнотливо-єлейне ухиляння від означення зла злом, автоматично приведе вас до сором’язливого примовчування правди і фактів. Аякже, ви ж «травмуєте добро»! А воно ж, таке беззахисне, таке  нещасне, а як потерпає від бариги-поперєдніка, хотіло $4000 – злидарям-шкрабам, кінця – епосі бідності, буцегарень – глитаям-кровопивцям, асфальту – до кожної руїни колгоспної ферми, Конче-Заспи і морозива – дітям, діверів і орхідей – кожній окремо взятій бабі. Кожній Мендель – по халату.

Спробуйте заперечити, що, відмовляючись ставити питання руба (хоч би й оце – чим має займатися чоботар?), ви втрачаєте лєнінську здатність намацати оте об’єктивне, що дається нам у відчуттях і аж проситься пізнатись.

Спрокволу чимчикуєте підметеною, вимощеною благовістям стежкою, мрієте про голу інь, запеченого карася в сметані, гульк – а перед вами диктатура. Сірості, бидла, пристосуванців, глитаїв, п’ятої колони, весільних фотографів.

«Ну що б, здавалося, слова...

Слова та голос більш нічого»

Тараса Григоровича тоді теж спершу зупинила янь:

«…Із туману,

Як кажуть, стала виглядать

Червонолицая Діана...

А я вже думав спать лягать…»

А вас, може, хоч оце Тарасове зупине:

«…Чого ж тепер заплакав ти?

Чого тепер тобі, старому,

У цій неволі стало жаль —

Що світ зав’язаний, закритий!

Що сам єси тепер москаль,

Що серце порване, побите,

І що хороше-дороге

Було в йому, то розлилося,

Що ось як жити довелося, —

Чи так, лебедику?! — Еге...»

Не дійшло? Давай, колего, ще раз. А про «тепер москаль» бажано тричі.

Читайте також:
Політика
Влада Азербайджану відмовилася приймати найвеличнішого лідора Всесвіту
01 березня, 15:09
Опінії
Двох сестер повернули із окупованої Луганської області: вони майже два роки не бачили маму. Зеленському по цимбалах, його діти в безпеці.
26 лютого, 16:45
Опінії
Більшість населення України — інфозалежні люди без критично-логічного мислення. І це біда, яка масштабується на тлі воєнних поразок.
22 лютого, 13:45
Опінії
Ця шайка крала, краде й красти буде.
20 лютого, 15:35
Війна
Ніхто так активно не копає яму українцям, як самі ж українці. Нашими руками ворог хоче загнати у нову пастку гібридної війни.
19 лютого, 07:25
Опінії
Готуватися до вторгнення, махаючи прапорами? Як допомогло стояння з прапорами Маріуполю, Харкову, Бердянську, Сумам?
16 лютого, 16:41