Підлеглий Єрмака на чолі МЗС вислужується перед поляками
У Варшаві відбулася зустріч Андрія Сибіги із Радославом Сікорським. Одна із головних тем — українсько-польські історичні відносини.
Знаєте, звісно, що це чудово, що міністри закордонних справ України та Польщі «рішуче налаштовані розв'язати спірні питання нашого спільного минулого в ім'я загальнолюдських цінностей і в християнському дусі». Проте тут не без зловісного «але».
Але конкретне бачення цього розв'язання чомусь звелося до односторонніх зобов'язань виключно України. Мовляв, Київ «підтверджує відсутність перешкод для проведення польськими державними інституціями та приватними компаніями у співпраці з відповідними українськими інституціями пошукових і ексгумаційних робіт на території України згідно з законодавством України та заявляє про готовність позитивно розглядати заявки з цих питань».
І помітьте, жодного слова про вшанування загиблих українців та їхніх місць поховань, переважно сплюндрованих поляками, на теренах самої Польщі немає. Українські могили мають залишитися сплюндрованими «в ім'я загальнолюдських цінностей й у християнському дусі»?
До речі, в економічних питаннях — теж односторонні зобовʼязання України. На мій погляд, відбувається відверта гра в одні ворота, причому грають тільки поляки, а ми чомусь пасивно обороняємося, як і у випадку зі східним сусідом.
