Політика – справа мізантропів

На додачу до вже відомих історій щодо можливості передачі ракет і безпілотних літальних апаратів класу "Shahed" та "Mohajer". Що ж, спайка РФ-Іран-КНР є дещо вимушеним і не в усьому стійким об‘єднанням ревізіоністів світопорядку.

Всіх у цьому трикутнику об'єднує загальне неприйняття ролі США і спроба колективними зусиллями змінити глобальні правила. Україна в цьому розрізі не є першопричиною, однак від результату війни значною мірою залежить і конфігурація цих правил.

Подібне значення мають потенційне розгортання конфліктів на Близькому Сході та навколо Тайваню. З усіх держав Світу лише комуністичний Китай має потенціал розлому світопорядку, і про це прямо сказано в недавно ухваленій стратегії національної безпеки США.

Днями у матеріалі видання "Bloomberg", що вийшов минулого тижня йшлося про те що для Вашинґтона існує велика загроза "перегрузки" центрів ухвалення рішень, якщо гостра фаза і щодо РФ, і щодо КНР, і щодо Ірану настануть одночасно. А отже – ці події для Штатів було б вигідно відсунути одне від одної у часі, аби загострення відбувалися послідовно, даючи можливість формувати виважені рішення, вчасно перекидаючи увагу і ресурси.

А тим часом Пекін не підтримує Москву напряму військовим чином, значною мірою через загрози втратити позиції у торгівлі зі США і потрапити під додаткові санкції. Однак інтерес до зміни світопорядку від цього не знижується – Сі Цзіньпін під час недавнього Конгресу Комуністичної партії Китаю прямо заявив про бажання привести КНР до глобального домінування і ролі №1 у світі.

Для розв'язання питання щодо Тайваню у КНР не стоїть якась крайня часова рамка і навряд чи вони навсправжки кудись поспішають. Утім, процеси переозброєння і підсилення Народної армії Китаю йдуть, і темпи та масштаби шалені.

Сам Іран лишається у полум'ї масових протестів які тривають уже місяць. Повалення владного режиму не виглядає досить реалістичним у короткій перспективі, але навіть самі хитання є важливим фактором його послаблення.

Звісно, США грають у цих протестах більш аніж просто побічну роль: напередодні владні структури провели розмови з Ілоном Маском, аби "StarLink" запрацював над Іраном і антиурядові виступи змогли отримати більшу координацію, порушену владою через спроби покласти інтернет. У самому Ірані є досить велика перспектива міжетнічного розлому: етнічні перси-іранці становлять близько 50% населення, а решту – інші народи, серед яких особливо вирізняються азербайджанці, курди та белуджі.

Підтримка Іраном Вірменії та регулярні навчання іранських збройних сил поряд з кордоном з Азербайджаном додатково розхитують лояльність до Тегерану серед місцевої азербайджанської громади. На сьогодні її кількість обраховується приблизно до 30% населення близькосхідної країни.

24 лютого 2022 року старий світ помер остаточно. Ми знаходились на вістрі цих подій і не до кінця бачили, наскільки вони випереджають інші конфлікти, які починають розморожуватися; не тому, що ці конфлікти залежать від України, а радше тому, що світопорядок сьогодні залежить і від нас із вами теж.

Ніяких висновків чи підсумків не буде. Події, які мають значення і справляють прямий вплив продовжують відбуватися, однак навряд чи "тиха ера" для світу може розпочатися після перемоги над РФ.

У цьому ж ракурсі можливе усе: як застосування тактичної ядерної зброї в Україні, так і його незастосування, як новий наступ з території Білорусі, так і відмова від нього. Тому що навіть для РФ сам лише контроль за територією України не є ціллю, а лише засобом участі у великому процесі тиску на світопорядок.

Вони ж-бо у Москві хочуть, щоби з ними домовлялись як раніше з СССР, тому намагаються іти на кроки глобального значення. У надії у підсумку виторговувати собі яку-не-яку, а все ж глобальну, а не регіональну роль.

Тому ані кількість загиблих російських військових, ані втрачений міжнародний пул зв’язків не є для РФ фактором зупинки війни. У широкому сенсі російське керівництво зараз намагається розміняти життя своїх громадян на якусь шпаринку у перспективі отримати більш вигідну роль для РФ.