Полковник Вілкерсон: Моссад окупував Пентагон

Війна за чужими інтересами: Вілкерсон про справжніх бенефіціарів війни на Близькому Сході.

У подкасті The Katie Halper Show вийшов резонансний випуск із відставним полковником армії США Лоуренс Вілкерсон — людиною, яка з 2001 по 2005 рік була начальником штабу держсекретаря Колін Пауелл і одним із найпослідовніших критиків неоконсервативного курсу Вашингтона зсередини системи.

Сюжет швидко поширився в антивоєнних колах, адже Вілкерсон прямо заявив: ключові позиції в Пентагон вже багато років перебувають під фактичним контролем «ізраїльської» розвідки — Моссада.

Привід: ухильні відповіді Білого дому щодо втрат в Ірані

Приводом для інтерв’ю стали нещодавні заяви прессекретарки Білого дому Каролін Левітт.

На запитання про кількість поранених американських військовослужбовців у поточній ескалації з Іраном вона відповіла вкрай ухильно: «приблизно 140–150 осіб», але одразу перевела увагу на демократів, звинувативши їх у політизації та в тому, що вони нібито «грають на руку Ірану».

Вілкерсон назвав це класичною тактикою відволікання уваги та «брехнею за замовчуванням». За його словами, реальна кількість втрат значно більша, а Пентагон і Білий дім свідомо занижують цифри, щоб не провокувати суспільне обурення і не давати Конгресу підстав застосувати War Powers Resolution.

Історичний контекст: план на сім країн за п’ять років

Полковник нагадав про відомий меморандум, який він особисто бачив у 2001 році — одразу після теракти 11 вересня 2001 року. Генерал Веслі Кларк розповів йому, що керівництво Пентагону вирішило: «єдиний інструмент — це молоток, тому кожна проблема має виглядати як цвях».

Через десять днів після атак було взято курс на війну з Іраком, хоча жодного зв’язку Саддам Хусейн з «Аль-Каїдою» не існувало.

Далі — конкретніше: план «сім країн за п’ять років»:

• Ірак
• Сирія
• Ліван
• Лівія
• Сомалі
• Судан
• Іран

Цей список обговорювався в офісі заступника міністра оборони з політики Дуглас Фейт, який, за словами Вілкерсона, фактично перетворив свій кабінет на філію «ізраїльської» розвідки.

«Моссад окупував Пентагон» — прямі свідчення

Найрезонансніша частина інтерв’ю — особисті спостереження Вілкерсона у 2002–2003 роках:

• Офіс Дугласа Фейта був заповнений співробітниками Моссада та «ізраїльськими» військовими радниками.
• Дональд Рамсфелд нібито сказав у вузькому колі: «Я не керую цим офісом. Це робить Моссад».
• Джеррі Бремер отримував прямі інструкції від «ізраїльської» сторони, а не від Держдепу чи Білого дому.
• Самого Вілкерсона усунули від координаційної роботи, коли він намагався налагодити нормальний обмін інформацією між відомствами.

Він посилається на свою книгу Deadly Betrayal (у співавторстві з Деннісом Фріцом), де ці епізоди описані детальніше.

Політична картина 2026 року

• Республіканці та демократи демонструють рідкісну єдність щодо Ірану.
• Введення наземних військ в Іран (яке, за словами Вілкерсона, вже частково відбувається) може призвести до катастрофи за іракським сценарієм — але ще гіршої.
• War Powers Act фактично легалізував постійні війни без формального оголошення Конгресом.

Висновок: стара неоконсервативна повістка жива

Попри обіцянки Дональд Трамп про «America First» і завершення «безкінечних війн», політика 2026 року виглядає інакше.

Курс щодо Ірану продовжує логіку 2001–2003 років: зміна режиму, ізоляція, військовий тиск — із «Ізраїлем» як ключовим бенефіціаром.

Вілкерсон — не маргінал і не «лівий активіст», а інсайдер, який перебував у центрі ухвалення рішень після 11 вересня.

Якщо його звинувачення хоча б частково відповідають дійсності, нинішній конфлікт із Іраном — це не спонтанна реакція, а фінальний етап давно спланованої геополітичної перебудови Близького Сходу.

І платять за це, як завжди, американські платники податків і солдати.