Полтавці в лавах Української Повстанчої Армії

Один із них: УПА, створена 14 жовтня 1942 року, була не армією українського народу, яка протистояла німецьким та совєцьким каральним загонам, а таким собі регіональним "галицьким" бандитським витвором.

Нині, коли відкрито архіви радянських спецслужб, та з’явився доступ до літератури української діаспори, цю пропагандистську маячню легко викрити.

У лавах визволителів України від коричневої та червоної чуми воювали посланці Центру і Сходу, Півночі й Півдня.

Участь в УПА брало і багато полтавців. Серед них більш відомі Петро Дяченко, Микола Савченко "Байда", Дмитро Карпенко "Яструб".

Проте наша розповідь про командира сотні "Полтавців", уродженця Полтавщини "Максима".

Письменник і вояк УПА Петро Мірчук у своїй книзі "УПА 1942-1952 роки" згадує Максима, «який був відомий з побідних боїв з німецькими та більшовиками на східних і північних українських земель».

Сотня "Полтавців" була сформована із вояків військової школи в Поморянах, в яку входили повстанці з Великої України, в основному з Полтавської області.

Вояки сотні пройшли славний військовий вишкіл, мали досвід бойових дій з німцями. Сотня входила до складу Куреня "Сіроманців", який очолював полтавець Дмитро Карпенко "Яструб".

У 1943 році сотня "Полтавців" охороняла під старшинську школу Військового округу "Лисоня".

Курсант цієї школи Микола Небола згадує, що серед викладачів школи був і "Максим", «який був не тільки добрим педагогом, а й добрим бойовим командиром, рішучим в боях, якого поважали й любили».

28 грудня 1944 року в бою з військами НКВД біля села Коремичі Перемишлянського району, що на Львівщині сотник "Максим" загинув.