Полтавка про навчання у Словаччині: «Мені здалося, що це не дуже складно»
Полтавка Інна Дем’янко вирішила здобувати вищу освіту у Словаччині. Нині вона – студентка філософського факультету Університету Матея Бела в Банській Бистриці. Дівчина розповіла про адаптацію в іншій країні, як здала першу сесію і що б порадила полтавським абітурієнтам.
Р.П.: Чому Ти вирішила вчитися саме у Словаччині?
І.Д.: Словаччину я обрала, перш за все, тому що там безкоштовна освіта, як для місцевих, так й іноземних студентів. Друга причина: мені було там дуже легко скласти іспити, тому що я складала тільки англійську. Там були питання про реалії Британії, Америки і мені здалося, що це не дуже складно.
Студенти ж, які йшли на економічний факультет, складали ще російську мову, що дало українцям певну фору перед словаками.
Р.П.: До вступу Ти вчила трохи і словацьку мову?
І.Д.: Так, вчила її трохи по «скайпу», але це не дало ніяких результатів. Тому перед навчанням я безпосередньо у самій країні ще відвідувала місячний курс словацької мови. Потім Ти адаптуєшся: спілкуєшся, ходиш до магазину і поволі використовуєш словацьку. Коли я вже розпочала навчання в університеті, то все одно цих знань було недостатньо, тому я перший місяць спілкувалася лише англійською, але потім вже адаптувалась.
Р.П.: Ти навчаєшся в Університеті Матея Бела. Чому саме цей заклад обрала?
І.Д.: Коли я думала в яке місто Словаччини їхати навчатися, то я загуглила міста цієї країни. Вони були в алфавітному порядку. Першим було місто Банська Бистиця. Я подивилася – фотографії непогані, в університеті був філологічний напрямок. Подумала: чому б і ні?
Р.П.: Наскільки відрізнявся список документів для подачі від того, що Ти подавала б в український університет?
І.Д.: Я не дуже знаю, що потрібно в Україні. В Словаччині потрібно свідоцтво про народження, атестат, перекладений словацькою. Крім того, перекладачем має бути саме словак. Мені довелося цей документ переробляти, бо його переклав українець, який там не працював.
В Університеті Матея Бела є така система: якщо Ти складеш IELTS(тест на знання англійської мови для іноземців – Р.П.) на 6,5 балів з 9, то проходиш без іспитів.
Р.П.: Що є найцікавішим у навчанні у Словаччині?
І.Д.: Носії мови. Я вивчаю англійську та іспанську і у нас один з предметів, які ведуться англійською, викладає американець. В нього такий доволі нестандартний підхід до нас, він цікавий, ліберальний, підіймає теми, які нас цікавлять. Іспанську в нас викладають іспанці.
Половина предметів ведуть англійською, ще майже половину – іспанською, і три предмети – словацькою. Мені ще потрібно було скласти диктант словацькою, це було дуже складно, оскільки в цій мові доволі цікава ситуація з наголосами: їх може бути один або два. Не існує жодного правила, коли їх потрібно ставити. І якщо Ти поставив наголос, то все одно слово може вимовлятися інакше.
Р.П.: Що б Ти назвала найскладнішим моментом під час переїзду за кордон?
І.Д.: Найскладнішим було орієнтуватися в самому місті. В словаків трохи інакша транспортна система. В самому навчанні найскладнішим був цей диктант зі словацької – я його не здала і перенесла на наступний рік.
В принципі, друзів там завести нескладно. Люди там раді допомагати, особливо, якщо кажеш, що Ти – іноземець і можеш писати і читати, як вони називають, «азбукою» – то для них вважаєшся вже генієм.
Р.П.: Що Тебе підтримує далеко від дому?
І.Д.: Батьки і кохана людина.
Р.П.: Коли Ти виїхала за кордон для Тебе було незвично…
І.Д.: … те, що всі, абсолютно всі Тобі посміхаються на вулиці. Навіть звичайні продавці – вони, крім того, що щось порадять, заводять з Тобою якусь розмову, питають про Твої справи. Всі вони привітні. Якщо Ти попросиш у когось з них показати дорогу, то вони не тільки намалюють мапу, а й проведуть. Це те, що здивувало.
Р.П.: Як минула перша сесія?
І.Д.: Я склала всі 13 предметів, окрім того ж диктанту. Там така система – якщо Ти не складаєш якийсь іспит, то можеш це перенести на наступний рік. Але Ти все одно повинен набрати достатню кількість кредитів.
Р.П.: Чому саме філософський факультет?
І.Д.: У мене стояв вибір: стати журналістом, філологом чи перекладачем. А журналістики в тому університеті не було. А на філософському навчають і філологів.
Р.П.: Що б Ти порадила молодим полтавським абітурієнтам?
І.Д.: По-перше, навіть якщо Ви плануєте вступати за кордон, то все одно здавайте ЗНО. По-друге, не бійтеся вступати в університети за кордоном. Якщо вже випадає такий шанс, то потрібно його використати, європейський диплом буде котуватися.
Р.П.: Чи плануєш Ти після навчання повернутися в Полтаву?
І.Д.: Я ще над цим думаю. Не знаю щодо Полтави, але, можливо, я буду жити десь в Україні. Проте все одно хотілося б не зупинятися навіть на Словаччині і їхати кудись західніше.
Розмову провів Роман Повзик, незалежне мистецьке об’єднання «MagnumOpus»
