Полтавська поетеса представила нашу область на Міжнародній літературній школі
З 11 по 16 серпня у Карпатах відбулася міжнародна Літературна школа – найбільша подія неформальної освіти у цій сфері. Єдиною представницею Полтавської області стала учасниця «Magnum Opus», поетеса Ірина Мисник. Їй і слово.
Я жодного разу в житті не опинялась у такій дивній ситуації, як на V ювілейній Літературній школі в Карпатах. Шістдесят авторів (30 поетів та стільки ж прозаїків) помістили у «творчу резервацію» до відпочинкового комплексу в Карпатах. Там вони мали навчатися, обмінюватися творчим досвідом та вбирати в себе гірське натхнення. І я щаслива, що опинилася серед учасників цього незвичного проекту.
Ви лишень уявіть: ранок, запаморочливо свіже холодне повітря, сірі скелі, шум гірської річки, у тумані ледь видніються шпилі сосен. На одному з каменів сидить темноволосий хлопець та медитує. Поодаль – дівчина, по коліна у воді, щось наспівує і записує в блокнот тремтячими від холоду та натхнення руками. Неподалік двоповерхового дерев’яного будинку, де ми спимо, якась жінка активно жестикулює, нарікаючи на зв’язок та намагаючись «піймати» мережу, а зовсім поруч сидить сонна компанія та обговорює ранню творчість Любка Дереша. Фотограф із кумедним чубом фільмує коника на травинці, якийсь хлопець читає щойно написаний вірш дівчинці у довгій спідниці. Далі весь цей заспаний натовп попрямує на сніданок, а потім на лекції – надихаючі, захоплюючі, нудні, епатажні, відверті, незвичайні.
А ще – безкінечні розмови із запахом джерельної води та розчинної кави, тихіші – про війну, гучніші – про літературу. І настає момент, коли ти перестаєш розуміти, чи то шум гірської річки за вікном, чи то вир ейфорії від усього цього дійства кипить у голові.
Живучи у такій атмосфері, захоплюєшся всім та всіма навколо. І, сказати чесно, водночас розумієш, чому творчих людей у нашому суспільстві меншість.
Неможливо не сказати про лекторів, з якими я мала нагоду познайомитись. Маріанна Кіяновська – жінка з теплими втомленими очима та м’якими жестами розповіла настільки сокровенні речі про поезію, що розчулила аудиторію й довела мене до сліз. Опісля Маріанна мало не створила власну «секту» із вічних слухачів, котрі, в прямому сенсі слова, переслідували лекторку, засипаючи питаннями. Добрий вусань Ростислав Семків розповів про жанр та стиль у літературі та зробив розбір поезій учасників літшколи. А ще він порадив, як знайти підхід до видавця, а сама лекція трохи нагадала мені епізод із Гаррі Поттера, де Гегрід вчив, як підібратись до гордовитої істоти – гіпогрифа. Міфічний та чарівний Тарас Прохасько розповідав про автобіографізм у творчості, виважений Юрій Винничук аналізував твори прозаїків (чи, як легендарно обмовився хтось – «прозовиків»), мудрий Завен Баблоян говорив про психоаналіз, а зокрема чим митці відрізняються від невротиків, непередбачувана Мар’яна Савка експериментувала з подачею віршів. Ірина Вікирчак пояснювала, як творчо співпрацювати на міжнародному рівні, а Юстина Чеховська проводила цікаві творчі воркшопи. Ну, і звичайно ж, добрий Олега Лишега, якого хотілося обійняти, наче рідного дідуся, під час лекцій, а також Антон Санченко, який натхненно розповідав про біографію та бібліографію.
Я назавжди запам’ятаю людей, з якими мені пощастило перебувати в літературній школі, особливо п’ятьох неймовірних дівчат, котрі жили зі мною в одній кімнаті на протязі шести днів. Мудра та світла «старша сестричка» Поліна Кулакова, котра нещодавно видала містичний трилер «Я пам’ятатиму твоє обличчя», ніжна Олеся Новік – авторка неймовірно образних верлібрів, рудоволоса Марина Однорог з чуттєвою інтимною лірикою, епатажна Аліна Звіздецька з такими ж творами, виважена Катя Грушовська, від глибини віршів якої перехоплює подих! Також дуже запам’яталася творчість трьох хлопців – дорослого та мудрого прозаїка Дмитра Шияна, простого, але водночас глибокого Дмитра Бовдуя та казково-чуттєвого Яніса Сінайко. Їхні твори ви можете знайти в мережі, і, повірте, ви не пожалкуєте, коли це зробите!
Цей проект дав мені багато натхнення та нових емоцій, а також багато ідей для творчих проектів, про котрі, я сподіваюсь, ви незабаром дізнаєтесь!
Миру вам!
Іринка Мисник, незалежне мистецьке об'єднання «Magnum Opus»
