Полтавський ГЗК у заручниках олігархів
Як Жеваго вивів 620 мільйонів доларів, а Крючков запускає банкрутство підприємства
Мало Полтавському ГЗКу (гірничо-збагачувальний комбінат) російських обстрілів, через які підприємство змушене періодично зупиняти роботу. Зараз воно опинилося між двох вогнів в олігархічній війні. З одного боку — нинішній власник Костянтин Жеваго, структури якого мають перед комбінатом справді шалений борг. З іншого — «кредит-хантер» Леонід Крючков, який зараз банкрутує Полтавський ГЗК і може мати зв’язки з проросійським олігархом Павлом Фуксом.
Про це пише «Телеграф».
У підсумку ця історія б’є по самому комбінату, його працівниках і державі, яка недоотримує податки.
Ударити в найважчий момент
Останні кілька років Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат, ще кілька років тому вважався одним із лідерів галузі та провідним підприємством Полтавщини за податками, відчутно «штормить». У травні 2025-го комбінат змушений був перейти на триденний робочий тиждень, ходили навіть чутки про страйк.
А за останні пів року Полтавський ГЗК через ворожі обстріли двічі надовго зупиняв діяльність — восени 2025-го, коли російські атаки вивели енергетичну інфраструктуру в регіоні, і в січні 2026-го, знову-таки через проблеми з енергетикою. У березні підприємство відновило роботу, але лише однієї з ліній з виробництва окатишів.
Саме цей непростий період обрала для атаки на підприємство компанія «Максі Капітал Груп», за якою стоїть широко відомий у вузьких ділових колах Леонід Крючков.
Про цього «кредит-хантера» «Телеграф» нещодавно писав у розрізі його атаки на інші активи Жеваго — фармацевтичні. Нагадаємо, компанія «Скай-Девелопмент», де Крючков є одним зі співвласників, у травні минулого року запустила банкрутство корпорації «Артеміум» Жеваго, яка володіє успішними фармпідприємствами АТ «Київмедпрепарат» та АТ «Галичфарм». Після початку процедури банкрутства Крючков фактично ініціював зміну менеджменту компанії і через суд домігся арешту активів «Артеміуму».
Момент був обраний вдало — Нацполіція приблизно в той самий час оголосила про відкриття кримінального провадження щодо Жеваго та ще восьми осіб через викриття фармацевтичних схем, пов’язаних із Росією.
Борг, якого може й не бути
Що стосується Полтавського ГЗКу, то ТОВ «Максі Капітал Груп» (Крючков є власником 25 %, інші співвласники — Котинкевич Василь, Грачов Сергій та Глухенький Сергій) придбало його боргові зобов’язання ще 2020 року. Вірніше, йшлося не про прямі зобов’язання, а про залишкові активи виведеного 2015 року з ринку банку «Фінанси та кредит» (ФІК). Серед них, зокрема, були й права вимоги банку до низки підприємств за кредитними договорами, де поручителем виступав Полтавський ГЗК.
Голландський аукціон з активів ФІК на 6 млрд грн (4,7 млрд із яких — зобов’язання Полтавського ГЗКу) тоді завершився зі смішною ціною — 85,6 млн грн за початкової вартості 191 млн грн.
У січні 2023 року компанія «Максі Капітал Груп» подала до суду на Полтавський ГЗК із вимогою виплатити їй 4,7 млрд грн. Але справа затягнулася на кілька років. Адже виявилося, що банк «Фінанси та кредит» уже стягував із ПГОКу 2015 року частину коштів за тими самими договорами поруки — 3,4 млрд грн.
2019 року Полтавський ГЗК домігся в суді рішення про протиправність такого стягнення, але, попри те, що суд зобов’язав банк повернути ці кошти, той, схоже, цього так і не зробив. Крім того, наполягають у ПГОКу, строк давності у цій справі давно минув, тому підприємство вважає всі свої зобов’язання за договорами поруки виконаними в повному обсязі.
Уся ця історія зі стягненням вдруге коштів із підприємства, погодьтеся, якось недобре пахне. Особливо зважаючи на те, що ФГВФЛ, який займався активами банку «Фінанси та кредит» ще з 2015 року, не міг про неї не знати, продаючи за безцінь 2020 року права вимоги до підприємства фірмі Крючкова.
Наразі справа за позовом «Максі Капітал Груп» на 4,7 млрд грн до Полтавського ГЗКу перебуває на фінальній стадії у Верховному господарському суді. Останнє доступне в судових реєстрах рішення у справі — від 4 травня 2026 року — про збільшення кількісного складу колегії ВС для розгляду справи до 17 суддів.
Якщо є судовий позов про стягнення боргу, навіщо банкрутство?
Попри наявність судового спору про стягнення коштів за договорами поруки, у травні 2025 року ТОВ «Максі Капітал Груп» ініціює ще один позов до Полтавського ГЗКу — про відкриття провадження у справі про банкрутство комбінату. У лютому 2026 року суд позов задовольнив і відкрив таке провадження. Після цього акції власника ПГОКу — Ferrexpo на Лондонській біржі обвалилися на 28 %.
Виникає логічне питання — навіщо кредитору створювати очевидні проблеми підприємству, від якого він вимагає гроші? Щоб що? Щоб їх важче було повернути?
Але відповідь криється в специфіці процедури банкрутства. Вона, зокрема, полягає у введенні процедури розпорядження майном боржника та призначенні арбітражного керуючого, який у подібних випадках має справді фантастичні повноваження.
Для розуміння: Полтавський ГЗК навіть зараз, у кризові для нього часи, генерує доходи на рівні десятків мільярдів гривень на рік (20,7 млрд за результатами 2025 року. — Ред.). Тобто навіть у разі негативного для нього рішення про стягнення боргу в 4,7 млрд грн він зміг би досить швидко покрити ці кошти. При цьому вартість активів самого підприємства оцінюється в сотні мільйонів доларів (це, зауважимо, на тлі війни, раніше йшлося взагалі про понад мільярд доларів).
І тут право впливати на діяльність підприємства фактично через пов’язаного керуючого (про це нижче) отримує фірма, яка купила його боргові зобов’язання за 85 млн гривень, або трохи більше ніж за 2 млн доларів…
Самостійною особою є Крючков?
Втім, на це можна було б заплющити очі, якби в ініціатора банкрутства була бездоганна репутація. Але бекграунд Леоніда Крючкова дає всі підстави в цьому сумніватися.
Ми раніше вже писали, що він свого часу засвітився в багатьох бізнес-скандалах. Так, на 2015 рік припав скандал із закупівлею «Укрінмашем» фіктивних агентських послуг, якраз коли Крючков був там заступником гендиректора. Незадовго до цього — він потрапив в історію з виведенням коштів ексміністра часів Януковича Едуарда Ставицького на белізький офшор «Бейрок Файненс Лімітед». Ще раніше разом зі своїм братом Дмитром фігурував у різних будівельних скандалах.
Ну а останнім часом ЗМІ пишуть, що в справах, подібних до атаки на бізнеси Жеваго, Крючков насправді може представляти аж ніяк не власні інтереси. За даними Espreso, аналіз переліку осіб, задіяних у «кредитних атаках» з боку Крючкова, показує, що це ті самі люди, яких раніше активно використовував у подібних схемах російський олігарх Павло Фукс, до того як щодо нього в Україні ввели санкції.
«У даних судового реєстру можна побачити, що після заміни в схемах компаній Фукса на компанії Крючкова, всі основні діючі особи залишилися прежоними. Одні й ті самі юристи Дмитро Кучерявий, Антон Забарін, Ілля Комлік, Олександр Ткачук, Наталія Потупало в різних статусах беруть участь у справах, ініційованих компаніями обох цих осіб», — зазначають, зокрема, журналісти Espreso.
Зауважимо, що згаданий тут Дмитро Кучерявий якраз призначений судом арбітражним керуючим у справі про банкрутство Полтавського ГЗКу.
Як Жеваго виводив гроші з підприємства, або Куди там Міндичу
Виходячи з усієї цієї історії про «поганого Крючкова», який атакує чужі бізнеси, може скластися враження, що нинішній власник Полтавського ГЗКу — втікач підсанкційний олігарх Костянтин Жеваго — є в ній жертвою. Аж ніяк.
Бо дуже схоже, що саме Жеваго своїми діями міг довести підприємство до стану, коли воно з лідерів галузі перетворилося на аутсайдера і фактично жебрака з мільярдними збитками. Йдеться про грандіозну суму неповернутих коштів, які материнська компанія Полтавського ГЗКу — FERREXPO AG (на 49,3 % належить Жеваго. — Ред.) — за останні три роки заборгувала підприємству.
Напевно, якби йшлося про державне підприємство, про цю справу говорили б не менше, ніж про справу Міндича. Нагадаємо, у справі «Мідас» йдеться про збитки порядку $100 млн.
Отже: сума неповернутих коштів компаніями Жеваго коштів Полтавському ГЗКу становить $620 млн, або понад 25 млрд грн.
І в цьому випадку це не конспірологія — така цифра фігурує в офіційних документах компанії. Щобільше, як можна зрозуміти з офіційного звіту Полтавського ГЗКу за 2024 рік, існує рішення арбітражу, яке зобов’язує FERREXPO AG Жеваго повернути ці кошти. Щоб не бути голослівними, наводимо скріншот цього звіту.
«Станом на 31 грудня 2024 року сума основної дебіторської заборгованості за прийнятими арбітражними провадженнями становить 584 325 тисяч доларів США, а сума заборгованості за нарахованими 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України (за період від дати виникнення заборгованості до звітної дати 31 грудня 2024 року) — 42 108 тисяч доларів США», — йдеться, зокрема, у звіті.
Отже, йдеться про 584 + 42 млн доларів, або $626 млн, які на кінець 2024 року материнська фірма мала повернути Полтавському ГЗКу. Але, як свідчать дані YouControl, так і не повернула.
Звідки взявся борг Жеваго перед власною фірмою
Для розуміння ситуації трохи заглибимося в структуру власності Полтавського ГЗКу. Отже, зараз 100 % акцій ЧАО «Полтавський ГЗК» належать швейцарській FERREXPO AG, яка на 100 % належить британській Ferrexpo plc.
Своєю чергою 49,3 % у британській фірмі через The Minco Trust і Fevamotinico Sarl належать Костянтину Жеваго та ще двом членам його родини, записаним «контролюючими акціонерами» британської Ferrexpo plc.
Загалом діяльність Полтавського ГЗК побудована таким чином, що його материнські компанії — FERREXPO AG та Fevamotinico Sarl є фактично і його закордонними агентами. Саме через них здійснюються основні поставки продукції, яку виробляє комбінат, за кордон. У 2024 році це було, наприклад, близько 85% усієї продукції.
Простіше кажучи, ПГЗК постачає окатиші або концентрат на адресу материнських фірм, ті продають її клієнтам і, за ідеєю, потім мали б повернути на комбінат виручені кошти. Але це в ідеалі. На практиці контрольовані Жеваго закордонні фірми в останні роки продукцію отримували, продавали за валюту, а гроші, схоже, акумулювали у себе, практично нічого не повертаючи виробнику.
Ось як це відобразилося на фінансових показниках Полтавського ГЗК за останні п’ять років – цифри говорять самі за себе.
Зауважимо, що сам Жеваго через медіа намагається транслювати меседж, що проблеми для ПГЗК створив зовсім не він своїм боргом, а нібито держава, яка відмовляється відшкодовувати підприємству ПДВ. Нагадаємо, підприємства, афілійовані з підсанкційними особами (проти Жеваго ввели санкції в лютому 2025 року), позбавляються права на таке відшкодування.
Дійсно, йдеться про немалу суму неповерненого ПДВ – порядку $90 млн. Але важко не погодитися, що $620 млн це все-таки майже в 7 разів більше. І якби ці гроші були у підприємства, проблеми з відшкодуванням ПДВ навряд чи навіть були б помітні.
Що зараз відбувається навколо ПГЗК у судовій площині
Станом на сьогодні кількість судових справ, пов’язаних із Полтавським ГЗК, сягнула вже двохсот. Предметом судових розглядів стали зокрема й кримінальні провадження, серед яких, нагадаємо, справа про хабар від самого Костянтина Жеваго голові Верховного Суду Всеволоду Князєву. Щодо одних обвинувачених у цій справі вже винесено вироки, щодо інших (як і самого Князєва) судові слухання тривають досі.
Що стосується Жеваго, то досудове розслідування щодо нього в цій справі, як зазначав ВАКС, було завершено у жовтні 2025 року. Україна подавала запит на екстрадицію олігарха, але Франція, де він перебував, у цьому відмовила, тож виходить, що в Україні олігарх поки уникає покарання.
На початку березня 2026 року стало відомо, що активи Жеваго, зокрема корпоративні права на 49,5% Полтавського ГЗК, ДБР передало АРМА. У повідомленні зазначалося, що майно олігарха та пов’язаних із ним юридичних осіб, зокрема акції його підприємств на сотні мільйонів гривень, корпоративні права товариств, 26 об’єктів нерухомості, були арештовані, як і майно пов’язаних із ним юридичних осіб, зокрема 14 майнових комплексів, 21 частина майнових комплексів, 30 нежитлових приміщень, 10 квартир і яхта.
Але фахівці зазначають, що, попри цей крок, АРМА поки не вдається взяти активи під контроль, зважаючи на те, що вони належать Жеваго не на 100%.
І в цьому контексті те, як компанія Леоніда Крючкова фактично змогла це зробити через банкрутство та арбітражного керуючого, виглядає доволі симптоматично з погляду можливостей держави.
Поки Жеваго, Крючков і держава в особі АРМА буквально «розривають» Полтавський ГЗК на шматки, якось поза увагою залишається найголовніше — доля працівників комбінату. А він, на секундочку, є містоутворюючим підприємством для міста Горішні Плавні, на ньому офіційно працевлаштовані майже 4,5 тисячі осіб.
І поки в судах ділять акції, борги та корпоративні права, реальну ціну цих конфліктів щодня платять не акціонери і не чиновники — її платять люди, для яких Полтавський ГЗК не актив, а робота і майбутнє.
Оскільки великий бізнес перетворюється на поле війни олігархів і держави, першими ризикують залишитися ні з чим саме ті, хто цю промислову імперію насправді створював.
