Порадники, які шепочуть гучні похвали китайському диктатору
Яку роль відіграють і яке місце займають аналітичні центри усередині КНР? Медіаагенція «Останній Бастіон» спробує відповісти на ці питання.
Станом на 2024 рік у Піднебесній, де панує режим Сі Цзіньпіна, діють понад 1 900 «мозкових структур» (think-tanks), які роблять свій внесок в обговорення та просування партійно-державної політики та комунікації Комуністичної партії із населенням. У цій першій частині розповімо, як червона номенклатура підпорядкувала собі розумну частину китайців.
Існує кілька типів аналітичних центрів, які посідають різні позиції системі КНР: від повної партійно-державної інтеграції до меншої політичної приналежності. Більшість із них є громадськими організаціями, вплетеними у партійні та державні інститути.
Через зміну політичного середовища за товариша Сі місце для справді незалежних аналітичних центрів стало незначним, і навіть приватні аналітичні центри перебувають під політичним контролем. Вони щосили намагаються орієнтуватися у просторі, який швидко закривається, для критичних дебатів.
Посилення політичного контролю всередині країни означає, що аналітичні центри обмежені пропагандистськими червоними лініями Пекіна, ставлячи китайських інтелектуалів та дослідників у скрутне становище. Їм доручено виявити більше винахідливості; одночасно їх обмежують зростання жорстокої пропаганди та бюрократична тяганина при залученні іноземних партнерів.
В останньому звіті «Global Go To Think Tank Report» (за 2021 рік) зазначено, що у світі налічується загалом 11 175 аналітичних центрів, 17% з яких базуються у КНР. У «Довіднику китайських аналітичних центрів 2022 року» налічується 1 928 активних, проте цифри — це не все.
Набагато важливіше зрозуміти умови регулювання та ступінь політичної інтеграції, в яких діють китайські аналітичні центри, щоб оцінити їхню цінність як співрозмовників і контекст, що формує їхні дослідження. Адже результати сприяють обговоренню між партійними осердками та державою у питаннях внутрішньої та глобальної політики.
Керівництво КПК приділяє пильну увагу контролю за політичними дебатами всередині країни, що тепер супроводжується рішучістю нарощувати «дискурсивну силу» за кордоном. Йдеться про здатність КНР встановлювати норми, теми та мову міжнародних дебатів.
Аналітичні центри також відіграють важливу роль як канал неофіційного обміну інформацією з іноземними партнерами. Наприклад, до коронавірусної пандемії делегація від низки китайських аналітичних центрів відвідувала Брюссель для обміну думками кожні 2 місяці.
Після пандемії аналогічні обміни відновились із візитами представників (державного) Центру Китаю та глобалізації, Китайського інституту сучасних міжнародних відносин, Китайського інституту міжнародних досліджень чи Китайської академії соціальних наук. Європа не вбачає у цих кроказ загрози для себе.
Тим часом нормативні вимоги, які Пекін насаджує аналітичним центрам, встановлюють параметри їхньої закордонної діяльності. Бо починаючи від 2015 року вони мусять займатися не лише політичними дослідженнями, а й пропагандою, пропонуючи інформацію для осіб, які ухвалюють рішення у владі.
Право власності та фінансування можуть бути державними чи непублічними; зазвичай це некомерційні організації, хоча деякі з них займаються комерційною діяльністю задля отримання фінансування. Більшість китайських аналітичних центрів працюють у рамках партійно-державних організацій та державних установ.
Слід заглибитися в історію та пригадати, що мережа сучасних китайських аналітичних центрів постала за дикататури Дена Сяопіна у добу реформ та відкритості 1980-х. Тоді режим дозволив інтелігенції брати участь у дебатах щодо політичних та економічних реформ, соціального розвитку і технологічної модернізації КНР.
Однак тільки після приходу до влади товариша Сі «мозкові структури» Піднебесної перетворилися на зосередження розумних хунвейбінів. Вони стали активними виразниками комуністичних поглядів і рішень із глобальних проблем, які заборонено оскаржувати навіть на міжнародних майданчиках.
Від 2013 року Пекін прагне тісніше узгодити аналітичні центри із політичною програмою та дискурсом партії-держави. Режим Сі Цзіньпіна закликав до активної підтримки офіційної політики, одночасно посилюючи нормативні обмеження на організаційну незалежність та критичні дебати.
На цю мить більшість китайських аналітичних центрів є державними органами, організаціями партійно-державного апарату, які виступають як дослідницькі та консультаційні підрозділи уряду, або дослідницькими центрами при державних університетах. Вони діють під адміністративним і політичним наглядом, хоча рівень прямого контролю та керівництва дослідженнями різниться.
Для порівнння: європейські та американські аналітичні центри часто мають ідеологічні та фінансові зв'язки з політичними гравцями, але існують у плюралістичному контексті. Обмежувальний режим регулювання Китаю означає, що незалежні та критичні політичні дослідження і відкриті дебати практично неможливі.
Навіть приватні аналітичні центри повинні вести жорстко контрольовані та політизовані суспільні дебати в рамках суворих червоних ліній і регулювання. Цестимулює певні види діяльності та дослідницькі пріоритети, визначені партією-державою.
Основні види китайських аналітичних центрів
Розуміння правового становища і статусу власності аналітичного центру, особливо ступеня зв'язку з формальними партійно-державними інститутами, допомагає зрозуміти організаційну місію та/або обмеження. Нижче ми виділяємо 3 типи, класифікованих за рівнем державно-адміністративної власності:
- «Офіційні» аналітичні центри — це підрозділи всередині партійно-державних організацій, що базуються на центральних та місцевих органах влади.
Вони є частиною формальної бюрократії та державної служби чи кадрової системи. Їх очолюють партійні секретарі КПК, які мають формальний бюрократичний ранг.
Ці аналітичні центри безпосередньо впливають на політику і ухвалення рішень, але є найбільш контрольованим дослідним середовищем. Усередині них може існувати значний ступінь критичного та відкритого обговорення для внутрішніх цілей, до яких причетні лише еліти.
Приклади найвищого рівня включають: Центр досліджень розвитку Державної ради та Центр політичних досліджень, який обслуговує Центральний партійний комітет. Міністерства та місцеві органи влади також мають власні аналітичні центри; керівники аналітичних центрів, як партійні кадри можуть змінюватися між посадами.
Наприклад, Інь Хеццюнь, колишній заступник партійного секретаря Китайської академії наук (CAS), був призначений міністром науки та технологій, а Бі Цзінцюань пішов із посади партійного секретаря національного регулятора ринку, щоб очолити Китайський центр міжнародного економічного обміну. Перехід з політичної посади на керівну в аналітичному центрі не є чимось незвичайним серед чиновників, які йдуть на пенсію, адже можуть використовувати свої зв'язки та знання для просування громадських справ.
- «Напівофіційні» аналітичні центри пов'язані із громадськими організаціями, такими як університети чи галузеві асоціації.
Вони мають більше свободи дій у своїх дослідженнях та діяльності, але підлягають нагляду з боку своєї «батьківської» установи. Одним із прикладів є Чуньянський інститут фінансових досліджень, який розміщується та частково укомплектований персоналом Університету Женьмінь, хоча здебільшого фінансується із приватних джерел.
Партійний комітет Університету Женьмінь контролює Чуньянський інститут фінансових досліджень, імовірно, мало впливаючи на повсякденне управління установою чи теми досліджень співробітників. Однак він має право накладати вето на діяльність та ініціювати партійні дисциплінарні заходи.
Іншим прикладом є Китайська академія соціальних наук (CASS), яку часто називають найбільшими аналітичним центром Китаю. Ці дві державні дослідні органи більше схожі на цілі університети та пов'язані з Державною радою КНР.
Їхній розмір, масштаби та академічний характер дають їх дослідникам ширше коло обов'язків та більше можливостей для роботи над політичними питаннями, ніж у більшості інших організацій. Це робить їх провідними дослідницькими підрозділами партійної держави.
- «Цивільні» або неофіційні аналітичні центри не пов'язані із громадською організацією.
Вони повинні бути зареєстровані як цивільна організація в Міністерстві цивільних справ. Не маючи інституційного фінансування або заробітної плати на державній службі, багато хто займається комерційною діяльністю та збиранням коштів.
Аналітичні центри цієї групи охоплюють безліч тем, але мають найменший прямий вплив на політику. Крім того, їхнім дослідженням можуть перешкоджати, втсановлюючи штучний обмежений доступ до даних й інших форм інформації.
Десятиліття жорсткості регулювання
Пекін почав створювати сучасні аналітичні центри, такі як Центр досліджень розвитку Державної ради, у 1980-х роках, переважно для внутрішніх досліджень політики уряду. Від середини 1990-х сфера аналітичних центрів зростала та диверсифікувалася у міру поступової лібералізації приватних і комерційних форм організації.
Було створено приватні та комерційні аналітичні центри, а також сотні університетських дослідницьких і аналітичних центрів, пов'язаних із міністерствами. А ще, — низку незалежних аналітичних центрів, як місць для досліджень та громадських дебатів.
Наприклад, Інститут економіки «Unirule» був заснований п'ятьма професорами економіки у 1993 році. Присвячений ринковим реформам, він регулярно оцінювався як впливовий у щорічному звіті «Global Go To Think Tank Report», який видається Пенсильванським університетом.
Більш обмежувальний політичний підхід, якого дотримується Сі Цзіньпін, почав формуватися у колі непублічних організації від 2013 року. Сумнозвісний документ №9 КПК у 2012 році націлився на сім «неприйнятних зол», включаючи «західні уявлення про громадянське суспільство» та «вільний потік інформації в Інтернеті», які були названі інструментами «антикитайських сил» для «зруйнування фундаменту керівної партії».
Різке зрушення політики у бік усіх незалежних організацій, критичних досліджень, засобів масової інформації та громадського дискурсу звузило простір для політичних дебатів і досліджень. Згодом тоталітаризм швидко відчувся в усіх неофіційних аналітичних центрах, які віднині мусили звітувати перед партійними бонзами.
Стурктура «Unirule» змушена закритися 2019 року, — так режим знищив один із найвідоміших і найшанованіших аналітичних центрів Китаю. Починаючи від 2013-го, панівна верхівка КПК закликала до створення «мозкового центру із китайською специфікою», який взяв би «слідування за партією» як основний принцип, тому у цій галузі домінують офіційні партійно-державні наративи та пріоритети.
Мозкові центри з китайською специфікою: інтелектуальний бек-офіс партії-держави та підсилювачі повідомлень
Ініціатива товариша Сі зі створення «мозкових центрів із китайською специфікою» спрямована на створення та керівництво дослідницькими та обмінними платформами для досягнення офіційних партійно-державних цілей. Диктатор назвав їх створення «великим та невідкладним завданням» у 2014 році.
Концепція набула повної форми в документі «Думки щодо посилення будівництва нового типу аналітичного центру з китайською специфікою», опублікованому у січні 2015 року ЦК КПК і Державна рада. Мета: розробити консультативну систему, легко доступну партії-держави.
Ці аналітичні центри є простими виконавцями волі партії, позбавленими волі дій, і не є автономними агентами. Крім того, багато хто із нинішніх провідних аналітичних центрів та громадських інтелектуальних діячів Китаю здобули освіту за кордоном в умовах інтелектуальної відкритості, проте діють у межах дозволеного ступеня автономії, ґрунтуючись на служінні цілям партії-держави.
Головне управління ЦК КПК визначило їх як некомерційні дослідницькі та консультаційні установи, котрі «служать партії та уряду у прийнятті наукових, демократичних та юридичних рішень». Цю динаміку видно у тому, як їх усе частіше змушують повернутися до офіційних тез у своїх посланнях, звернених зовні, тоді, коли сама спільнота китайських аналітичних центрів виражає невдоволення.
Виштовхування на зовні також пов'язане зі створенням нових мереж. Наприклад, Сі Цзіньпін заявив на II-му форумі «Один пояс — один шлях» у 2019 році, що Китай «створить раду міжнародного співробітництва для аналітичних центрів «Пояси та шляхи», вказавши цей проєкт у ряді зв'язків зі ЗМІ та іншої комунікаційної роботи».
Регуляційні органи обмежують можливості неурядових «громадських» аналітичних центрів для участі у незалежних критичних дослідженнях й іншій діяльності. Вони повинні зареєструватися у Міністерстві цивільних справ та підкоритися «системі управління подвійною відповідальністю», запровадженій у 2017 році (втрата спонсорства може призвести до припинення юридичної реєстрації аналітичного центру).
Окреме питання — регулювання іноземних аналітичних центрів у Китаї. Діяльність іноземних аналітичних центрів у Китаї визначається Законом про боротьбу з іноземним шпигунством та Законом про іноземні НГО, а система подвійної реєстрації вимагає схвалення Міністерства громадської безпеки та китайської організації-спонсора:
- Ті, хто вже зареєструвався та має досвід участі у соціальних програмах, постраждали менше.
- Ті, хто займається такими делікатними галузями, як права людини чи юридична допомога, були змушені переглянути свою діяльність у Китаї.
Механізми розв'язування проблеми включають перенаправлення діяльності у політично прийнятні галузі, продовження діяльності без офіційної реєстрації або припинення діяльності у материковому Китаї. Ще більше проблем виникає через Закон про боротьбу зі шпигунством, який набув чинності у 2023 році.
Він створив правову основу, що охоплює Закон про національну безпеку, Закон про національну розвідку, Закон про боротьбу з тероризмом, Закон про кібербезпеку та Закон про безпеку даних, щоб обмежити доступ до даних за кордоном. Це все накладає суворі покарання за нечітке та незаконне поводження з конфіденційними даними, а відсутність ясності щодо обмежень даних збільшує невизначеність і ризик, пов'язаний із дослідженнями Китаю.
Внутрішні ролі: поради та відгуки
Метою ЦК КПК було затвердити від 50 до 100 нових національних висококласних аналітичних центрів, офіційно підвищивши їх до спеціальних радників партії. У загальнодоступній інформації йдеться про те, що 29 аналітичних центрів пройшли відбір, причому всі вони є офіційними аналітичними центрами, державними університетами або дочірніми дослідницькими інститутами.
Ці нові національні аналітичні центри високого класу пов'язані із Центральним відділом пропаганди (колишній Центральний відділ пропаганди), і їхня робота може бути передана вищому партійно-державному керівництву. Сі Цзіньпін заявив на XX-му Конґресі Китайської академії наук 2021 року, що його вчені мають «активно забезпечувати раду» та «підтримувати ухвалення рішень на національному рівні».
Одним із механізмів, за допомогою якого це може статися, є Інформаційна система закупівель (PIS) — тут чиновники можуть подавати запити до аналітичних центрів із можливістю фінансування їх виконання. Використання PIS зазвичай означає, що керівники надають письмові коментарі до звітів чи документів, тобто для визначення вимог, надання рекомендацій: або прийняття рішень щодо звітів, або планів, наданих аналітичними центрами, а також дозволяє лідерам запитувати конкретні теми досліджень в офіційних і напівофіційних аналітичних центрів.
Це створює петлю зворотного зв'язку та поглиблює інтеграцію аналітичних центрів у процеси розробки політики. Лідери партійних і державних органів можуть, наприклад, запросити дослідження з міського транспорту або запросити матеріали для написання промов та довідкову інформацію, у тому числі під час зустрічей з іноземними співрозмовниками.
Наприклад, Ху Анґан, директор Інституту досліджень сучасного Китаю при Університеті Цінхуа, пояснював вищому керівництву ключові доповіді Організації Об'єднаних Націй або Світового банку, інтерпретуючи їхню актуальність для Китаю. У рамках дії PIS пункти, які викликають інтерес лідерів, відзначаються їхніми підписами.
А оскільки деякі роботи товариша Ху, як то кажуть, отримали таке схвалення тодішнього прем'єр-міністра Лі Кецяна, він залишився при посаді. Хоча це не помітно зовні, завдяки існуванню PIS створено додаткову систему оцінки актуальності та впливу аналітичних центрів й університетів, змушуючи їх конкурувати за увагу лідерів.
Ролі, зорієнтовані зовнішній світ: формування громадської думки та міжнародне спілкування
Очікується, що ці аналітичні центри, що знову піднялися як птаха-фенікс із попелу, розширюватимуть обмін посланнями між партією-державою та населенням. У місцевих засобах масової інформації їхні матеріали повинні «роз'яснювати теорію Компартії, інтерпретувати державну політику, [...] спрямовувати соціальні точки, спрямовуючи суспільний настрій до позитивного ефекту» та «поширювати основні ідеологічні цінності та збирати позитивну соціальну енергію».
На зовнішньому рівні перед ними стоїть завдання «зробити голоси Китаю почутими на міжнародній арені» за допомогою створення спеціалізованих мереж аналітичних центрів та просування поглядів. Йдеться про ті погляди, які збігаються із думкою Пекіна.
У засобах масової інформації та на зустрічах-обмінах з іноземними елітами шириться позитивне ставлення до політики товариша Сі, щоби «підсилити міжнародний вплив Китаю та міжнародний дискурс». Повідомлення, звернені назовні, повинні відповідати офіційним тезам Пекіна, а робота із розвитку мереж із закордонними колегами повинна зрештою послужити посиленню бажаних повідомлень китайського диктатора.
Централізована і скоординована дипломатія: як аналітичні центри мають «добре розповідати історію Китаю»
Від 2013 року дві зовнішньополітичні тенденції змінили середовище для китайських аналітичних центрів, орієнтованих на міжнародні відносини. Ось вони:
- По-перше, адміністрація Сі Цзіньпіна централізувала зовнішню політику та дипломатичний апарат Піднебесної.
- По-друге, до реалізації зовнішньополітичного порядку денного Пекіна залучаються все нові й нові сили.
Сі Цзіньпін закликав усіх китайських гравців «добре розповідати історію Китаю», щоби зміцнити силу міжнародного дискурсу КНР. Зміни у зовнішньополітичному апараті випливають із концепції «великої дипломатії» задля залучення більшої кількості китайських гравців до зовнішньополітичної діяльності.
Центральна комісія із закордонних справ (CFAC) є центральним органом, що відправляє координаційні інструкції, які передаються по всій системі, у тому числі до аналітичних центрів. Тому ті, хто тісно пов'язаний із CFAC, заслуговують на особливу увагу — вони мають хороші можливості стати посередниками, передаючи інформацію до китайської системи та з неї.
Велика централізація та контроль Пекіна означають, що нормативно-правова база сприяє офіційним та напівофіційним аналітичним центрам, орієнтованим на партійно-державних суб'єктів. Одначе, аналітичні центри виконують різні організаційні завдання та відіграють різні ролі у цьому впорядкованому середовищі.
Своєю чергою, медіаагенція «Останній Бастіон» нагадує читачам, що європейські праві популісти працюють на китайських комуністів. Брудні гроші не пахнуть — доведено продажними західними політиками, депутатами та чиновниками, які служать Москві та Пекіну.
