Повітря Евересту здатне боротися з хворобою Паркінсона

Середовище з низьким вмістом кисню може бути головним фактором у боротьбі з хворобою Паркінсона та навіть у її лікуванні.

Про це свідчить нове дослідження, яке опубліковане в журналі Nature Neuroscience, передає The Independent. 

Вчені з’ясували, що порушення клітинних процесів у мозку спричиняє накопичення надлишкових молекул кисню, що призводить до симптомів хвороби Паркінсона. «Надлишок кисню, як видається, сприяє руйнуванню клітин мозку, що дозволяє припустити: обмеження споживання кисню може допомогти уповільнити або навіть зворотно розвинути симптоми», — запевняють дослідники з Гарвардської медичної школи.

Відомо, що пацієнти з хворобою Паркінсона страждають від прогресуючої втрати нейронів у мозку, внаслідок чого виникає тремтіння та уповільнюються рухи. Загалом ця хвороба вражає понад 10 млн людей у всьому світі. «Нейрони, уражені хворобою Паркінсона, також схильні до накопичення токсичних скупчень білків, які називаються тілами Леві. Деякі дослідження показують, що ці скупчення перешкоджають функціонуванню мітохондрій — енергетичних центрів клітин», — додають у матеріалі.

Зокрема, є випадки, що свідчать: люди з хворобою Паркінсона, ймовірно, почуваються краще на великих висотах.

«На основі цих даних ми дуже зацікавилися впливом гіпоксії на хворобу Паркінсона», — розповів автор дослідження Фуміто Ічіносе.

«Спочатку ми побачили, що низький рівень кисню може полегшити симптоми, пов’язані з мозком, у деяких рідкісних захворюваннях, які вражають мітохондрії, зокрема при синдромі Лі та атаксії Фрідрейха. Це викликало питання: чи може те саме бути правдою і для більш поширених нейродегенеративних захворювань, таких як хвороба Паркінсона?» — наголосив Вамсі Мута, інший автор дослідження.

Під час експерименту науковці викликали у мишей симптоми, схожі на хворобу Паркінсона, через ін’єкції скупчень білків α-синуклеїну, які сприяють утворенню тіл Леві.

Після цього тварин розділили на дві групи: одна дихала звичайним повітрям із 21% кисню, тоді як інша постійно перебувала в камерах з 11% кисню — це відповідає умовам життя на висоті близько 4800 метрів.

Вчені з’ясували, що вже через три місяці після ін’єкцій білка α-синуклеїну миші, які дихали звичайним повітрям, мали високий рівень тіл Леві, значні втрати нейронів і серйозні рухові проблеми. Водночас миші, які утримувалися в умовах низького вмісту кисню, не втратили жодного нейрона та не мали проблем із рухом, попри розвиток тіл Леві. «Результати показують: гіпоксія не могла зупинити утворення тіл Леві, але захищала нейрони від їхнього шкідливого впливу. Дослідники сподіваються, що ці висновки можуть стати новим підходом до лікування хвороби Паркінсона без прямого впливу на α-синуклеїн чи тіла Леві», — пише The Independent.

Крім того, лікування низьким рівнем кисню виявилося дієвим навіть тоді, коли гіпоксію застосували через шість тижнів після ін’єкції — тобто вже після появи симптомів.

За словами вчених, через шість тижнів моторні навички мишей відновилися, їхня тривожність зникла, а втрата нейронів у мозку припинилася.

«Аналізуючи клітини мозку, вчені виявили, що миші з симптомами Паркінсона мали значно вищий рівень кисню в деяких ділянках мозку, ніж контрольні тварини та ті, що дихали повітрям із низьким вмістом кисню. Ймовірно, надлишок кисню був наслідком дисфункції мітохондрій», — підкреслюють у матеріалі. Дослідники пояснили: пошкоджені енергетичні центри клітин не могли ефективно використовувати кисень, тому його рівень підвищувався до токсичного. «Занадто багато кисню в мозку виявляється шкідливим. Зменшуючи його загальний обсяг, ми позбавляємо джерело живлення для цього пошкодження», — зауважив доктор Мута.

Попри обнадійливі результати, вчені застерігають, що необхідні додаткові дослідження, перш ніж такі методи можна буде застосовувати до лікування хвороби Паркінсона у людей.

«Це може бути не універсальним лікуванням для всіх типів нейродегенерації… але це потужна концепція, яка здатна змінити наше уявлення про терапію деяких із цих захворювань», — підсумував доктор Мута.