Позичений сюжет: Шарль Перро і Попелюшка
Для нас теперішніх Попелюшка — персонаж, створений відомим французьким байкарем і прозаїком. Але правда глибша, ніж спершу видається.
Шарль Перро не вигадував історію про бідну працьовиту дівчину, яку доля винагородила за заслуги. Очевидно, французький прозаїк «підглянув» сюжет у стародавніх оповідях, міфах, легендах.
На превеликий жаль, автор початкового варіанта всесвітньо відомої та улюбленої казки залишається досі невідомим (науковці не віднайшли першоджерело — прим. ред.). Однак найпопулярнішими варіаціями сюжету можна назвати: єґипетські папіруси.
За гіпотезою науковців з Атен, Лондона і Парижу, основоположницею всіх історій про Попелюшку була давньогрецька гетера й сучасниця байкаря Езопа, на ім'я Родóпіс (або на інший лад — Фодóріс). Її життєпис повідав світові сам Геродот у VI столітті до Різдва Христового.
Однак, навіть ця версія не має єдиної сюжетної лінії, бо згідно з нею, Родопіс — це рабиня, яку ще в дитинстві викрали еллінські пірати. Хазяїн, який купив дівчину, подарував їй витончені позолочені сандалії, і якось, купаючись у річці, вона загубила їх: поцупив взуття сокіл, що виявився... давньоєґипетським богом!
Звали цього бога — Ґор. Саме він відніс сандалії Родопіс тогочасному фараонові, який царював в Єґипті й наказав шукати володарку цих чарівних, як йому здалося, маленьких черевичків (знайома історія, правда ж?).
Інша версія переконує, що Фодоріс — взагалі була єґипетською повією, яку покохав правитель. Решта історії мало чим відрізняється від раніше згаданого, тільки замість сокола — орел (птах, що є символічним уособленням бога Ґора в уяві давніх єґиптян).
Пошуки красуні в обох випадках закінчились весіллям із заможним чоловіком. Очевидно, Родопіс і всім відому Попелюшку ріднить лише втрата взуття й щасливе віднайдення разом із подальшим заміжжям із блакитнокровою особою.
Схожа казка існує й у давньоханських міфах у теперішньому Китаї; перша відома писемна згадка про Попелюшку датована 860 роком. Дівчину звали Єй Сянь, котра знаходить рибку, на яку перетворився дух її матері, але морську істоту вбиває зла мачуха.
Дівчина зберігає риб'ячі кісточки, які перетворюються на шикарну сукню. Отримавши дороге вбрання, Єй Сянь вирушає на бал на честь Нового року, де її впізнає мачуха, тому «Попелюшка» тікає геть, кидаючи туфельку, яку підбирає король і згодом, обшукавши свої землі, знаходить власницю.
Італійський казкар Джамбаттіста Базіле написав свою «Попелюшку» (італ. Zezolla) задовго до варіанту Шарля Перро, ще 1636 року. Правда дівчина постає страшенно кровожерною, химерною, хтонічною, що ніяк не відповідає канонам оповідок для дітей.
Перебуваючи у змові з нянькою, вона власними руками зламала своїй мачусі шию. Здійснивши вбивство, Попелюшка одружує батька з нянькою і тільки після цього весілля, у неї закохується тамтешній король — починається схожий з іншими версіями сюжет.
Тільки в описі Джамбаттісти Базіле дівчина не горіла бажанням виходити за молодого принца і всіляко з цим боролася. Італійські літературознавці зазначають, що в одній із кінцівок сюжетної лінії Дзедзолла-Попелюшка вбиває принца, а взуття спалює.
Брати Ґрімм теж не залишили без уваги цю тему, створивши образ поневоленої падчерки, яка найбільш наближена до природи з усіх своїх аналогів. У казці роль феї виконують дерево ліщини, посаджене дівчиною на могилі матері, та біла пташка.
Версія, презентована німецькими казкарями, також трохи лякає; у ній багато крові: зведені сестри відрізали собі частини тіла (п'яту та пальці), щоб одягнути туфельки, а наприкінці голуби виклювали їм очі. Невдовзі матір відвела їх у ліс на поталу диким звірам.
Найпридатнішою для дітей казкою є «Кришталевий черевичок» авторства Шарля Перро та П'єра де Арманкура (сина Перро), датована 1697 роком. Головною заслугою цих французьких казкарів є адаптація до дитячого світогляду й уяви, на яку хибили попередники із наступниками.
Шарль увів нові, сучасні для тих реалій атрибути: карету (зачарований гарбуз), кучерів, хрещену (фея) і пошарпане від щоденної роботи дівчини взуття, що перетворюється на кришталевий черевичок. У казці панує добра, чарівна атмосфера і важливим є те, що батько з сином Перро створили дитячу версію, яку не страшно прочитати малечі на ніч.
