Таємниця келиха Баґрата
У Музеї образотворчих мистецтв Шалви Аміранашвілі, розташованого у Тбілісі, виставлено цінний артефакт доби раннього Середньовіччя.
Йдеться про церемоніальну чашу, яку виготовили імеретинські майстри для першого картвельського царя Баґрата III Баґратіоні у 999 році. Він увійшов в історію як правитель-об'єднувач Грузії.
Напередодні знаменної коронації Баґрат покликав придворних ювелірів, наказавши їм довести свою відданість монарху у вигляді найвеличнішого виробу з золота. У разі, якби вони не встигли, чоловіків очікувало довічне вигнання у горах.
Майстри виконали замовлення свого правителя вчасно і були винагороджені. Натомість сам монарх із династії Баґратіоні отримав унікальний келих ручної роботи, прикрашений ликами 12 Апостолів і самого Ісуса Христа.
Після зішестя на престол об'єднаної Картлійської держави за наполяганням своєї матері Баґрат III подарував золоту чашу священникам з собору Бедія. Адже саме вони поклали на голову правителя корону й освятили його подальші звитяги.
З того часу і по нині символічний келих іменують не інакше, як Святою Чашею з Бедії (картв. ბედიის თასი). Наперекір подальшим викликам долі та набігам різних завойовників (від візантійців і арабів до московитів) витвір ювелірного мистецтва ніколи не був викрадений чужинцями.
На початку XX століття за наказом профільного міністерства самостійної Грузинської демократичної республіки чашу вивезли з храму до Тбілісі, помістивши у щойностворений загальнонаціональний музей. Там вона зберігається й досі.
У чому ж така унікальність цього виробу? Чаша з Бедії виготовлена з одного зливка золота вагою 1 кг (реальна теперішня вага ~ 752 г), з усіма викарбуваними фігурами та дрібними деталями, має однакові висоту і діаметр = 14 см.
Вся зовнішня поверхня коштовного келиха обрамлена та розділена на 12 сегментів суцільною аркадою. Головним і найбільшим зображенням є фігура Христа Всемогутнього, який сидить на престолі, схожого на трон Баґрата III, по обидві руки від якого стоять вірні учні-апостоли з сувоями.
Поділ чаші поцяткований тонкими молитовними написами картвельською мовою, здійснених шрифтом Асомтаврулі (найстаріший із трьох грузинських шрифтів). Крім Святої Трійці також згадується ім'я монарха з династії Баґратіоні та його матір набожну Ґурандухт.
Чаша з Бедії вирізняється впорядкованою та ритмічною композицією, характерними тільки для середньовічної Грузії декоративними деталями. Без сумнівів, потужний монументальний ефект мистецького виробу давніх картвельських ювелірів не має собі рівних.
Своєю чергою, медіаагенція "Останній Бастіон" нагадує читачам, як спадщину шумерів до панівних у давнину релігійних вірувань пристосували юдеї, а за ними й перші християни.
