Продовольча безпека України під загрозою
Окрім пандемії у країні тотальний неврожай, але на порядку денному Зе-влади чомусь виключно "інтелектуальний локдаун".
Усе спишуть на COVID-19 чи "інтелектуальний локдаун"?.. "Боротьба із пандемією" витіснила майже все з порядку денного у деяких головах.
Ціни на житній хліб, батон тощо з початку року зростали приблизно у двічі швидше за інфляцію. І найближчим часом це зростання може лише прискоритися.
Цього та наступного року попит на "прості" продукти харчування (хліб, макарони, молоко тощо) стрімко збільшується. Ми матимемо зовсім інші структури та баланси в усіх сегментах.
До відома, річне споживання лише пшениці складе близько 9 млн т, залишки на сьогодні за різними оцінками ще лишаються близько 10 млн т. Поки що (!) дефіциту на ринку немає; але тенденція на найближчі місяці зрозуміла вже!
Сподівання на інтервенції держави марні — у Держрезерві "миші подохли". При цьому, експорт зерна продовжується, ціни як на зерно, так і на цукор, масло, енергоносії, логістику також зростають.
Що далі? Пекарі ще два місяці тому попереджали Уряд, що ситуація загрозлива; втрачаємо час; а далі доведеться вже завозити зерно та, що ймовірніше, борошно, яке зараз в інших країнах виробляють з українського зерна.
Не потрібно повторювати "історію з масками", коли вивезли задешево, а потім довелося завозити у рази дорожче. Що можна зробити вже зараз?
1. Негайно зупинити експорт зерна та провести інвентаризацію усіх залишків зернових у розрізі регіонів та номенклатури.
2. Скласти нарешті ключові баланси на продовольчу групу — у розрізі як виробництва, так і споживання.
3. Забезпечити державний контроль за цінами на основні складові виробництва зокрема хлібобулочні та макаронні вироби.
4. Визначити як один із ключових постулатів державної економічної політики — експорт з України будь-якої сировини без бодай мінімального перероблення у найближчі роки стане неможливий.
5. Визначити кінцеві терміни та етапність запровадження цього рішення за кожною групою товарів — бізнес має отримати час на перелаштування та створити в Україні потужності із перероблення та виробництва із цієї сировини товарів кінцевого споживання.
Якщо зараз цього не зробити та знехтувати продовольчою безпекою (в умовах "замороження" соціальних стандартів, пандемічної та економічної криз), то майже гарантовано за декілька місяців отримаємо "голодні бунти" щонайменше!
