Продовжую розповідь про творчі успіхи нашого незабутнього Юрія Віталійовича.

(Текст подано мовою оригіналу зі збереженням авторської стилістики без виправлень і скорочень).

22 лютого 2023 року волелюбний український народ і все прогресивне людство були збентежені заявою прес-секретаря Луценка Лариси Сарган про те, що сам Головнокомандувач Збройних Сил України Валерій Залужний, оцінивши військові таланти Юрія Віталійовича, призначив його командиром взводу аеророзвідки.

Від читацької громадськості посипались запитання – невже Головнокомандувач призначає командирів взводів, невже Луценко протопоптав стежку до серця Залужного, невже успіхи колишнього генерального, прости господи, прокурора на теренах аеророзвідки настільки вагомі, що сам Залужний благословив Юрія Віталійовича на ратний подвиг?

А, між тим, дивуватись треба тому, що «стрілок ТРО» (саме так донедавна називав себе Луценко) має прессекретаря. І цікавитись треба іншим – з яких доходів скромний військовослужбовець платить Сарган, як мінімум, «трьошку» зелені на місяць. Що стосується Залужного, то він чи навряд читав, що саме підписував – такі накази щодня лягають на його стіл пачками.

Як я вже розповідав, з 25 лютого 2022 року до 20 лютого 2023 року Юрій Луценко проходив фіктивну військову службу спочатку «у розпорядженні» командира військової частини А7375, потім – на посаді заступника начальника штабу військової частини А4643.

Обидві ці частини – це окремі батальйони сил Територіальної оборони. Як Луценко потрапив у ТрО я розповім наступним разом (до речі, разом з ним на фіктивну військову службу у в/ч А7375 були прийняті генерал-полковник Василь Бурба, генерал-майор Олександр Турчинов, охоронці Порошенка та інші достойники в званнях від генерал-майора і вище, а за це Петро Олексійович дозволив перші три тижні війни розміщувати штаб військової частини А7375 в офісі партії «Європейська солідарність» по вулиці Лаврській у Києві).

Десь у «канівському котлі» Юрій Віталійович зійшовся з ще одним моїм бойовим побратимом – Робертом Йосиповичем Броді, який знімає прикольні відосики, називаючи себе «командиром ЗСУ під псевдо Мадяр».

Роберт Йосипович добре відомий правоохоронним органам. Це – колишній менеджер Юри Єнакіївського, екс-генеральний директор компанії «Хліб Інвестбуд» та колишній заступник голови управління «Державної продовольчо-зернової корпорації України». Ця корпорація за часи Януковича входила в орбіту кримінального бізнесу Юри Єнакіївського, а Бровді уславився причетністю до розкрадання 1,5 млрд. доларів китайського кредиту. За цим фактом на підставі моїх матеріалів у 2014 році Генеральною прокуратурою України було розпочато досудове розслідування, але після призначення Луценка генпрокурором Бровді вдалось вийти сухим з води – мабуть, далеко не всі гроші з вкраденого китайського кредиту осіли в кишенях Іванющенка й екс-міністра сільського господарства Присяжнюка.

Так ось, мультимільйонер Бровді, який себе називає «Мадяром» і який зараз збирає гроші на квадрокоптери з довірливих громадян, та скромний «стрілок ТРО» Луценко розпочали новий піар-проєкт, домовившись про переведення у 59 мотопіхотну бригаду, де створюється підрозділ аеророзвідки.

Зрозуміло, що з таким же ж успіхом Юрій Віталійович міг би претендувати на посаду головного диригента Національної Опери – але, як зазначено вище, фінансовим локомотивом виступив «Мадяр», тож ця афера була приречена на успіх.

Оскільки військова частина А4643 і А1619 (тобто 59 бригада) належать до різних сил ЗСУ, то, відповідно до Положення про проходження громадянами військової служби в Збройних Силах України, наказ про переміщення військовослужбовців підписує Головнокомандувач ЗСУ.

У даному випадку Залужний наказом від 20.02.2023 №354 перевів лейтенанта Бровді Р.Й. та капітана Луценка Ю.В. з військової частини А4643 (сили ТРО) до військової частини А1619 (Сухопутні війська).

Якби переводився солдат – наказ про переміщення точно так підписував би Залужний. Зрозуміло, що всі ці накази Головнокомандувач не читає й що саме він «подмахнув», Залужний довідався лише з заяви прес-секретарки Луценка.