Голлівуд би плакав, або як Гізо Углава пішов проти НАБУ
Стільки сподівань, стільки пафосу було при створенні Національного антикорупційну бюро. А по факту, — просто «гора народила мишу».
Те що іноді відбувається у вітчизняних державних антикорупційних органах набагато краще могли б висвітлити режисери поганих сіткомів, аніж журналісти. Але Голлівуд нервово курить у кутку.
Днями перший заступник директора НАБУ Гізо Углава висунув вимогу зняти гриф секретності зі справ щодо витоків матеріалів із НАБУ стороннім особам. Ідея відкрити справу для усіх одразу би створила ефект бомби.
Слід зауважити, що такі матеріали відразу б потрапили на першу шпальту — і там прізвища, циферки, хто кому і що. Але, найголовніше, там чітко видно: хто реально до чого причетний, а хто не дуже або не зовсім.
Утім, люди зі слідчих органів говорять що такі справи взагалі ніколи не розсекречують. Ну, бо це ж які величезні ризики для слідства, у першу у чергу іміджеві/репутаційні.
Адже часто до суду доходить те, що склепано на коліні (і НАБУ тут на жаль особливий приклад), «зібрано» якимось незрозумілим чином, а то і просто додумано. Із ким не буває, правда ж?
Українське слідство тут колись відзначилося особливо. Кількість справ по топ-корупції значно нижче за кількість вироків просто тому, що часто це суперечлива жижа, яка розвалюється в суді, і за неї буває соромно тягнути лямку навіть прокурору.
Як розумію, пан Углава передумав і вже сам відмовився від ідеї зняти шифр секретно з цієї справи. Мені, як читачу, жаль, бо це пролило б багато світла, натомість можливо так вдасться трохи уникнути спекуляцій і зайвої політизації теми корупції.
