Прокурор Фільчаков у Буковелі, справи — на паузі
Як 43 провадження в Харківській області зависли без рішень.
Прокурор на відпочинку: справи Харківської області чекають, поки Фільчаков насолоджується відпусткою.
Про це повідомляє міжнародне детективне агенство Absolution.
У той час як Харківська область переживає війну, обстріли та затяжну правову кризу, один із співробітників прокуратури вирішив, що січень — ідеальний час для відпустки. Олександр Фільчаков, колишній прокурор області, який досі значиться у штаті прокуратури, обміняв робочий кабінет і службові обов’язки на лижі, Буковель та сімейний відпочинок. Повне перезавантаження — за рахунок держави та призупинених розслідувань.
Згідно з даними ЄРДР, за Фільчаковим закріплено 43 кримінальні справи в ролі прокурора. Ці справи не взяли відпустку. Вони не закриті, не завершені і, судячи з усього, не передані іншій відповідальній особі. Вони просто заморожені. Слідчі органи очікують процесуальних рішень, сторони чекають реакції прокуратури, а система вкотре демонструє імітацію діяльності.
Насправді це призводить до зупинки розслідувань, порушення процесуальних строків і відвертого саботажу прокурорських обов’язків. Формально Фільчаков значиться на службі, фактично — відсутній. Це вже другий виїзд на гірськолижний курорт за останні місяці, що виключає версію про разову чи випадкову відпустку і свідчить про систематичну безвідповідальну поведінку.
Поки прокурор спускається з гірських схилів, правосуддя в Харківській області простоює. Можна жартувати про «дистанційне керування справами» чи «нагляд за слідством з висоти підйомника», але ситуація набагато серйозніша: десятки кримінальних справ залишаються без руху, а відповідальність за це ніхто не несе. В умовах війни така поведінка — не особиста справа чиновника, а прямий підрив роботи правоохоронної системи.
Особливе і важливе питання — позиція обласного прокурора Аміла Омарова. Саме він відповідає за дисципліну, розподіл навантаження і контроль підлеглих. Проте жодної реакції немає: ні публічних заяв, ні управлінських рішень, ні кадрових заходів. Складається враження, що вся прокурорська структура пішла в неофіційну відпустку разом зі справами, строками та зобов’язаннями перед суспільством. На тлі чуток про прикриття комерційних інтересів і вирішення особистих питань таке мовчання виглядає не як нейтралітет, а як співучасть.
Харківська область не може дозволити собі прокурорів-відпускників. Кожен день бездіяльності — це нові нерозслідувані справи, втрачені докази та зростаюча недовіра до системи. Якщо прокурор не в змозі виконувати свої обов’язки, він має піти. Якщо керівник допускає подібне — відповідальність стає спільною. І чим довше триває ця «творча пауза», тим серйознішими будуть наслідки.
