Путінська мультикриза
Серпень – традиційно найзастійніший, якщо не тужливий, місяць у російському політичному житті. Так було майже зажди у новітній історії.
Як правило, у серпні основна маса трудової та чиновницько-бюрократичної верств тягнеться на відпочинок: Ґєлєнжик, Туапсе, Дербент... Люди шукають можливість хоч на кілька тижнів відірватися від рутини й пожити собі на втіху.
Тому багато процесів на Росії тимчасово завмирають перед початком чергового політичного сезону. Ось тільки тамтешня мультикриза завмирати не хоче, перетворюючи буття обивателів у РФ на стан далекий від очікуваного розслаблення.
Спроби деконструювати всеосяжний занепад упираються в його джерело – старий стан панівного класу. Як показав PR-наступ Владіміра Путіна на маси, розпочатий після Прігожинського бунту, кремлівський бункерний щур виглядає в очах втомлених росіян непереконливо.
Чим більше незмінного правителя намагаються вштовхнути e народні обійми, тим більше від Путіна віддає тухлістю, задушливістю, побиттям. У ньому немає інтриги, на нього вже не покладають великих очікувань, а отже і диктаторську стабільність гарантувати він не здатен як раніше.
Очевидною є криза майбутнього, занурення Росії в глибоку летаргію, позбавлення життєвих сил. Нафталінова мумія з кремлівських підземель не тільки не створює нових смислів, але навіть плутається у старих обіцянках і заповітах.
Силовики, які стоять за Путіним, по правді самі потрапили у безвихідь безальтернативності. Ватажок терористів-"вагнерівців" Євгєній Прігожин зірвав будь-який план "Наступник", адже військовий заколот підсвітив сумні сценарії для чинного президента.
Вибуваючи з Кремля, будь-яка влада спровадить Путіна до Гааґи з метою налагодити діалог із Заходом на тлі тотального розчарування у Китаї, Туреччині, Ірані, Індії та особливо африканцях. Всі вони щедро посміялися з росіян, нічого не давши натомість.
Не миттям, то катанням доведеться ще 7 років терпіти путінізм з усім його маразмом у вигляді алкоголіка Дмітрія Мєдвєдєва, оленяра Сєргєя Шойгу, чекіста Ніколая Патрушева та інших покидьків. Як показав вирок агента-"небутерброда" Алєксєя Навального, який сидітиме у колонії 19 років, народ навіть на смерть несистемного опозиціонера навряд чи хоч якось відреагує.
Це, безумовно, який не який "плюс" для Кремля, хоча у разі передчасної смерті плішивого народна реакція буде схожою. Чого чекати після, передбачити не змогла б навіть сама болгарська бабця Ванга.
Не лише проблема нового терміну токсичного президента посилює апатію росіян. Хоч як намагаються пропагандисти та спецслужбісти вивести тему вторгнення в Україну з поля зору, вона все більше вривається у поточну дійсність.
Нова фаза повномасштабної війни відрізняється оборонним характером для окупантів, але зона оборони розростається із кожним днем. Якщо раніше бойові дії стосувалися окупованих територій України та прикордоння, на кшталт Білгородської республіки, то тепер вся європейська частина РФ до Москви під прицілом українських дронів.
Столичний регіон Росії перестав бути безпечним, тому Путін все більше проводить у Санкт-Петербурзі чи на Валдаї. Більш того, удари українських захисників морськими дронами по цілях у Чорному морі відрізали російського диктатора від елітних апартаментів у Сочі.
Окрім політичного лихоліття росіяни зіткнулися ще й із кризою безпеки. Будь-якої миті може прилетіти куди завгодно, на російських курортах не розслабитися, адже там триває повзуча "донбасизація".
За кордон їхати дедалі важче, оскільки економічна ситуація також є кризовою. А тим часом російський прем'єр-міністр Міхаіл Мішустін вичерпав запас міцності: регуляторні заходи уряду держави-агресорки не здатні зменшити зростальний сніговий замет із проблем.
Курс долара зростає на 6-7 рублів на тиждень, а нафтовий виторг падає, адже санкції заважають залучити переваги позитивної цінової кон'юнктури на глобальному ринку. На товарному ринку дефіцит багатьох товарів, а виробництво падає, якби російські пропагандисти з бункерним дідом на чолі не намагалися донести світовій та глибинному лохторату зворотне.
Український фронт забрав багатьох водіїв, ремонтників, технарів, і тепер величезною Росією нема кому йти у далекобійники, а тим паче у працівники СТО. У результаті – знову криза з товарами у віддалених регіонах Зауралля.
Попереду ж маячать кілька років війни та нові хвилі мобілізації, яка не припиняється й без того. Адже на фронті щоденні втрати в обороні становлять 600-700 людей убитими.
Для чого всі ці гекатомби та страждання мас – виразного роз'яснення, як і раніше, немає. Просто час такий складний, криза – і крапка.
А проте, медіаагенція "Останній Бастіон" нагадує своїм читачам, що прямо зараз російські окупанти терміново формують армійський резерв з української молоді на тимчасово окупованих територіях.
