Репортажі з-за кобищанських парканів: 75 Популізм розгортає вітрила. Над Полтавою. І Україною
Репортаж 75: популізм розгортає вітрила. Над Полтавою. І Україною
Хизуватися здібностями характерника у нас немає підстав, бо можливий транспортний колапс у Полтаві через недолугі маніпуляції новоспеченої соціалістичної влади з бажанням сподобатися плебсу безплатним проїздом передбачав на Кобищанах кожен другий дядько і третя тітка.
Догралися. Місцевий «візницький корпус» загрожує прибрати з маршрутів свої так звані «транспортні засоби», бо за його розрахунками проїзд 1 (одним) кілометром полтавського внутрішнього міського так званого «шляху» вартує $1. Чотири гривні із подорожуючого суб'єкта ніяким чином не компенсують витрати. Просять по 8. Згоджуються на 6, оскільки грабувати земляків, котрі перебувають за межею бідності, не дозволяє винятково щире прагнення перевізників-філантропів побудувати соціальну державу.
Але сумнівного виду «воділам» з важким поглядом з-під лоба у глибоко вчорашньому стані не дається позиціонувати себе ревними опікунами сірих і убогих. Лють, з якою рульові зиркають на чемних «пенсів», що повелися на соціалістичний лохотрон Шамоти з Капліним і масово повалили до маршруток, наскрізь пропікає посвідчення на пільговий проїзд. Чи оцей рульовий набрід з яйця повилуплювався і ні в кого немає дідуся з бабцею? Звідки оця расова ненависть?
Голова ГО «Асоціація перевізників Полтавщини» Юрій Лупаєнко заявив з грубуватою, але шоферською прямотою: «Стосовно аргументів, що ми багато отримуємо за пільговиків, то ми ще попередній владі говорили, що не хочемо перевозити жодного пільговика. Вони негативно впливають на водіїв, виникають скандали. Їх 100 тисяч. Як правило, вони не працюють, тому катаються по місту протягом дня. Цей негативний прошарок не можна компенсувати грошима».
Звісно, краще «цей прошарок» утилізувати. А сказати, що так і було. Це ж уявити – куди Лупаєнко не лупне, скрізь лише писані дівчата і чубаті парубки, ні тобі порепаної долоні, ні згорбленої спини, ні негативного впливу на вразливий водійський контингент.
А мерія, у свою чергу, усіма способами намагається довести, що безплатне катання пенсіонерів є квінтесенцією соціальної політики. Хоч навіть і кобищанському дядькові, котрому щось завадило закінчити вечірній університет марксизму-ленінізму, достеменно відомо: чужий чуб скубши, треба й свого наставити. Вже багато років мери ховають від нас відповідь на наївне запитання: невже інтелектуального потенціалу Полтави з її претензіями на національну пуповину не вистачає для проведення об'єктивного аудиту вартості пасажирських перевезень?
Причому обидва варіанти відповіді (візницьку і мерську) ми знаємо. Хотіли б її почути у офіційному викладі. А то залучили дітей до обліку ледащих містян, у котрих одне на думці – як би його на дурняк проїхатись, діти й набили маршрутки віртуальними пільговиками під зав'язку. На прохання маршрутників-філантропів. Дядько ж просить.
Міська влада і перевізники криють один одного лайкою і сумнівними аргументами, ховаючи за ними власний шкурний інтерес. У влади він полягає у спробі за будь-яку ціну сподобатися електорату і посидіти у кріслах каденцію-другу, у візницького цеху – залишитися гравцями на нічим не врегульованому полі. Хтось скаже, скільки пацан загребе на кишеню за один рейс з Південного вокзалу до центра, якщо натовче салон пасажирами кременчуцької електрички?
До слова, про арифметику. Поясніть нам, де помиляємось. Від центру до Браїлок 4 км, витрати перевізника на 1 км шляху 28 гривень (долар по курсу, паливо, гума, зарплата на хліб і масло, амортизація тощо), на всю дорогу – 112 грн. У салоні упродовж 15 хвилин перебуватимуть (з ротацією на восьми зупинках) щонайменше до 20 осіб. 20 множимо на 8 грн., отримуємо 160. Так, з 10 до 11 ранку салон буде напівпорожній, але ж у пікові часи туди напхається більше, ніж n+1 полтавців. Чи подавати резюме на начальника транспортного відділу? Чи, може, купити «Газель»…
А невгамовний земляк з червоним прапором наперевіс, ідейний натхненник усіх перемог полтавського виконувача обов'язків Олександра Шамоти утопіст Каплін знову розсмішив нісенітницею. Знаючи, що ніхто з серйозних людей кликушу до столу, за яким підписуються постанови, укази і тарифи не підпустить, пустився берега. Наближення змагальних часів спонукають соціаліста до оприлюднення сливе хрущовських прожектів. Пам'ятаєте, похиліші, що ми вже у восьмидесятих мали б жити при комунізмі? Пан Каплін обіцяє приблизно те саме – учетверо дешевший газ: «Ми доведемо свою ефективність і в газовому питанні!». Це пан претендує на звання «газового короля», бо муляє слава «королеви», котра обіцяє всього-на-всього лише удвічі дешевший газ. Притомному кобищанському громадянству на цьому газовому фоні давні хрущовські мрії наразі здаються реальнішими.
У передвиборному ражі хлопці з соціалістичного табору втрачають, як сказав би не вельми давній недопрезидент, контроль за фільтрацію базару. Тетеріємо, коли дізнаємося, що саме оця компанія фантазерів – пан Каплін з однопартійцями – повернули субсидії трьом мільйонам українців. Та ні, шановні! Насправді все ж не так. Нардеп С.М. Каплін до Комітету соцполітики потрапив за квотою БПП, бо й мажоритарним обранцем став під білбордами коаліційного блоку. Його перефарбований соціалістичний голос в Комітеті – один.
За великим рахунком, каплінське партійне хамелеонство з дрейфом від БПП до «простого людства» і далі – до «розгнузданого» соціалізму нічим не відрізняється від ситуації у Полтавській міськраді. Тут якраз на хвилі «народного» викорінення перекинчиків до влади й прийшли ставленики Капліна. Чий популізм зашкалює. А ще ж не вечір.
І головне – чому радіти? Тому, що недолугі схеми, тепер ще й вдосконалені Капліним, продовжують ошукувати країну і її громадян? Ото якби Сергію Миколайовичу вдалося позбавити Україну субсидій.
Вадим Демиденко
