РФ витискає Францію із Західної Африки заради крові та надр
Станом на сьогодні однією з найгарячіших і небезпечних точок на планеті залишається Республіка Малі, що у регіоні Сахель.
Ця країна займає стратегічне становище в Західній Африці, оскільки має солідні запаси золота та інших цінних природних ресурсів. Те, наскільки серйозною є конфлікт на території Малі, говорить лише один факт.
Так, 22 січня у місті Ґао під час мінометного обстрілу військового табору французького контингенту, який бере участь у контртерористичній операції "Бархан", загинув бригадний генерал Александр Мартін; ще 9 військовослужбовців дістали легкі поранення. Обстріл здійснили терористи місцевої філії "Аль-Каїди" (араб. جماعة نصرة الإسلام والمسلمين) з позицій, що знаходяться на відстані 5-6 км на північний схід від табору.
Як повідомляє авторитетне видання "Le Monde", президент Франції Еммануель Макрон перебуває у великому хвилюванні після цієї трагедії. Але він все одно підтвердив рішучість Парижу "разом із партнерами продовжити боротьбу проти терористів", як окремо в Малі, так і в усьому Сахелі.
До речі, 18 січня у сусідній республіці Буркіна-Фасо, де також триває боротьба з джихадистами, автомобіль із чотирма французькими солдатами підірвався на саморобному вибуховому пристрої. Днями у столиці цієї держави стався переворот – відомо, що до влади там прийшло профранцузьке армійське угруповання на чолі з підполковником Полем Анрі Сандаоґо Дамібою (випускник військового училища в Парижі – прим. ред.); місцеперебування законного президента Рока Каборе залишається невідомим.
Загалом кремлівські спецслужби докладають значних зусиль для закріплення у Сахелі. Початок було покладено з приходом росіян до колишньої французької колонії – Центральноафриканської республіки, – де тепер убивці з лав ПВК "Вагнер" виступають основною опорою режиму тамтешнього президента Фостена-Аршанжа Туадери.
Фактично, уряд ЦАР знаходиться під ковпаком у "кухаря Путіна" Євгєнія Прігожина, який займається контрабандою золота та дорогоцінного каміння. Спроби розслідувати діяльність "вагнерівських" головорізів, які воювали найманцями також і на українському Донбасі, закінчилися резонансним вбивством трьох відомих російських журналістів: Орхана Джемаля, Алєксандра Расторгуєва та Кірілла Радченка у 2018 році.
Після обкатки технологій захоплення проблемної країни найманцями, Кремль вирішив тиражувати свої напрацювання в інших проблемних державах континенту. Намагалися закріпитися в Судані, але щось пішло не так і зазнали краху.
Це не зупинило росіян, котрі у 2020-2021 роках допомогли організувати два військові перевороти в Малі, і привести до влади хунту, що складається зі стажистів, які проходили навчання за підтримки міністерства оборони РФ. Одночасно в країні з'явилися проросійські організації, які проводять мітинги на підтримку Путіна та за введення найманців із ПВК "Вагнер" до столиці Бамако, щоби допомогти місцевому диктатору Ассімі Ґойта втриматись у кріслі.
Так, лідер "Організації молодих керівників" Малі – Шейх Умар Сумано – відкрито каже, що «Франція – це зло, а Росія – друг. Тому потрібно з нею бути в тісному зв'язку». При цьому нова влада у Бамако наївно чекає приходу великих російських інвесторів із валізами, набитими валютою, а не банальної схеми пограбування – "безпека хунти та зброя в обмін на ресурси".
Як повідомляє видання "Le Monde", посилаючися на свої джерела, росіяни ще на початку січня 2022 року зажадали від малійської хунти переглянути оборонну угоду з Парижем. Пізніше глава західного контингенту US-AFRICOM американський генерал Стівен Таунсенд підтвердив наявність ПВК "Вагнер" у Малі:
«Вони тут, це очевидний факт. Ми вважаємо, їх десь кількасот бійців. Їх відверто підтримує російська армія, відряджаючи літаками ВПС РФ». А вже за кілька днів після прибуття "вагнерівців" у Малі гине французький генерал. Що це, збіг? Не думаємо.
Адже путіністи активно розгортають свій підривний проєкт під робочою назвою "RussAfrique". З одного боку, вони воліють привести до влади лояльних собі нових африканських диктаторів, а з іншого – щосили тиснути на Париж, якому не раді через колишнє колоніальне минуле на континенті.
Варто зауважити, що Макрону напередодні квітневих президентських виборів подібні перипетії можуть коштувати великої втрати у рейтингу на радість російським маріонеткам. А якщо його на найвищій державній посаді замінить Марін Ле Пен чи хтось із лобістів Путіна у Франції, то мало не буде нікому, зокрема й Україні.
Між тим, як уже інформував "Останній Бастіон", Королівство Марокко і Республіка Алжир опинилися на межі збройного конфлікту, у чому також зацікавлені Москва з Парижем.
