Родині полеглого воїна Сергія Міщенка з Полтавщини вручили державну нагороду
Він був легендою за життя, залишається героєм і після смерті...
Глава держави передав «Золоту Зірку» рідним молодшого сержанта Сергія Міщенка, який у боях з російським агресором особисто знищив велику кількість броньованої техніки з особовим складом противника.
За заслуги в боях з агресором сержант був нагороджений орденом «За мужність» І-ІІІ ступенів, а також відзнакою Президента України «Хрест бойових заслуг».
Під час бою та обстрілу з ворожих танків позицій зведеного взводу 1 грудня 2022 року на Луганщині Сергій Міщенко зазнав смертельного поранення.
Нагадаємо, що протитанкіст Сергій Міщенко воював у 87 протитанковому дивізіоні 45 окремої артилерійської бригади. На його рахунку 35 одиниць знищеної ворожої техніки. 7 з них, зокрема й 4 ворожі танки, воїн ліквідував впродовж одного бою.
Головний сержант з позивним «Бугор» воював з перших днів повномасштабної війни. Сергій Міщенко встиг повоювати за Київ, брав участь у боях під Барвінково, Вірнопіллям, Бражківкою, відбивав ворожі напади на Харківщині.
Сергій Міщенко народився 21 травня 1974 року у м. Зіньків. Закінчив Проценківську середню школу, з 1991 по 1993 роки проходив службу у Національній гвардії України у Кривому Розі.
За освітою Сергій Міщенко — юрист. Після служби в лавах армії деякий час працював у Опішнянському підрозділі міліції. Займався підприємницькою діяльністю та будівництвом, мав власну бригаду будівельників.
Сергій Міщенко мав шестеро діточок: 4 донечки і 2 сини, однак боронив Україну з першого дня повномасштабного вторгнення московії. За 4 дні до загибелі незламний воїн став повним кавалером ордена «За мужність».
На його особистому рахунку — 26 броньованих цілей противника. Серед них: 14 танків, 5 БТР, 6 БМП і 1 БРДМ з радіолокаційним обладнанням. А також 1 РСЗВ БМ-21 «Град», 3 КАМАЗи з живою силою ворога і боєкомплектом, 1 вантажівка Урал з живою силою і майном противника, УАЗ та 1 склад з боєкомплектом.
Сергій Міщенко був легендою за життя, залишається героєм і після смерті. З перших днів він брав участь у запеклих боях під Барвінково, Вірнопіллям, Бражківкою, відбивав ворожі напади на Харківщині.
