Що у Пу-щура на гадці, те у Пу-шиншиліна на язиці
Наперед зазначимо, що обоє одіозних щурів – мешканці бункерів: перший закопався під Кремлем, другий – під огризком віртуальної Новоросії.
Добіг кінця кіпіш з «партійним портмоне» Трухіним – збіговисько дилетантів продемонструвало відданість принципам кодла. Себто, огризатися до останнього, затим – загризати.
Справа підкинула ще один аргумент щодо природної ворожості кодла Україні: чули ж, як Монастирський клявся, що «послав» би Трухіна, коли б той зателефонував йому з лісу?
Міністр що – з дуба гепнув?! Та ти, вражий сину, не «посилати» злочинця поставлений, а негайно убуцегарювати мерзоту! Щоби тобі пуп вилисів, як від маку ступа…
Але ж, панове! Нехай би у цих «державників» пір'я в роті поросло – як хотів Трухін піти лісом, так і пішов. Як голосував наввипередки зі скаженим принтером, так і голосуватиме, хіба що тепер картридж йому заправлятиме не ді-джей Арахамія, а Палиця з майбаху.
До анонсованих Пу. Чи копають щурі-терористи підземний хід з Донецька до Спаської вежі, поки що невідомо. Достеменно відомо лише те, що фракція КПРФ подала проєкт такого трансмосковитського лазу на розгляд Госдуми РФ під назвою:
«Об обращении Государственной Думы Федерального Собрания Российской Федерации «К Президенту Российской Федерации В.В. Путину о необходимости признания Донецкой Народной Республики и Луганской Народной Республики».
Он як! А оскільки Пу-щура підтримують 64, здається, відсотки їхнього глибинного і водночас безнадійного на всю голову народу, ідея Зюганова з приростанням ОРДЛО до московитського Сибіру має усі шанси бути реалізованою. Та й те, землекопами під окупованими териконами все ще хоч греблю гати, а бурятських трактористів двічі просити не треба – тупо прокопають. Їм однаково, аби не били.
Ховатися треба Шиншиліну. Його попередник Олександр Захарченко так несподівано відлетів на свою «Велику Новоросію» прямо зі свого харчового дітища – кафе «Сєпар», що Пу-шиншиліну теж не слід легковажити з потугою РДГ СБУ – на раз-два зачистять. Вірніше, могли б. Бо з одноясельним Ваньком – це вже не служба, не безпеки і не України. Ваньковій «РДГ» (розвідувально-диверсійній групі) не вдалося зловити навіть голого Чауса.
А чим не підстава для операції, назвемо її так – з примушення до здорового глузду, оцей бліц-кріг щура Шиншиліна з «Донецької народної республіки»: «Ми чекаємо відповідного моменту для здійснення нападу. У наших планах відокремлення від України південно-східних областей. Ніхто не відмовився від створення «Новоросії», просто цей проєкт зараз знаходиться «на паузі». Гадаю що до кінця поточного року через внутрішню кризу проти Києва повстануть Харків, Запоріжжя, Херсон, Одеса і Миколаїв, тож наш похід на Захід набуде омріяних обрисів. Хочу звернутися до київського режиму: ми не забули, що там живуть російські люди, і ми зробимо все, аби їх повернути»?
Маячня? Так. І всеїдним журналістам з Аль-Джазіри не варто було пхатися до Донецька – подібне інтерв´ю міг дати будь-який «діючий Наполеон Бонапарт» з психдиспансеру у передмісті катарської Дохи, де розміщена штаб-квартира телекомпанії.
І було б варто по-людськи пошкодувати убогого, якби його язиком не веретенив кремлівський щур. А тут ще й зе´міністр потойбічних справ Кулеба «втомився від надмірної уваги» закордонних партнерів – чим не шанс гризунам рвонути на Київ?
Приблизно за таке й Осаму бен Мухаммад бен Авад бен Ладіна телепортували у розташування сімдесяти двох чорно- і великооких незайманок, «до яких ще не торкалися ні людина, ні джин».
