Щоби не зникнути, народ-жертва мусить ставати нацією воїнів
Якщо у нас у країні з'явиться більше воїнів і менше потенційних жертв, то ізюмські та бучанські мученики померли не дарма.
Знайдене після звільнення Харківщини Ізюмське кладовище закатованих росіянами людей – не останнє відкриття такого роду. Буча – це стандартний спосіб вести війну для росіян, і ми ще багато такого знайдемо.
Повторю: ми всі маємо стати воїнами. По-перше, здобути необхідну силу, для того, щоби протистояти ворогу, а відтак перестати бути жертвою.
Бути жертвою – це страшний злочин. Це просто робити маніяку, садисту найкращий для нього подарунок – себе, як об'єкт задоволення його схиблених пристрастей, а отже, це гірше, ніж просто самогубство.
По-друге, стати воїном – це міцно себе сплести з іншими, стати частиною української сили. Адже мирне життя розхолоджує людські стосунки, розштовхує спільноту по окремим, ізольованим хатам.
Виклики ж єднають, пресують розрізнений натовп у єдине ціле. Старих і молодих, багатших і бідних, городських і селян, примушують долати суперечки й відмінності.
Особисто я спеціально всі ці роки міг би багато сваритися і зневажати. Але, знаючи всередині про майбутню війну, завжди собі нагадував: ось ця людина недосконала, але варто промовчати, якщо вона така, що завтра піде зі мною в один окоп.
