Справа не в Єрмаку. Все набагато гірше
Брехня, цинізм та хамство стали візитною карткою ОП. Це вже дорого обійшлося українцям
Ультиматум конгресвумен США Вікторії Спартц, поставлений Офісу Президента України - "або Єрмак, або підтримка Конгресу США" - був цілком очікуваним. Це оточення Зеленського вважає всіх навколо дурнями та “терпилами”, але з Америкою так не можна. Буде боляче.
Список претензій Спартц, адресований українській владі, українцям давно відомий:
- дикий безлад в держуправлінні, та ще в умовах найжорстокішої війни (до речі, багато в чому цим безладом спровокованою);
- інфантильно-дикунська кадрова політика Володимира Зеленського, який віддав всі призначення на відповідальні посади в державі включно аж до очільників регіонів голові свого офісу Андрію Єрмаку;
- провал у підготовці до великої війни (до неї просто не готувалися!), що вилилося в окупацію п’ятої частини території країни.
Про останній пункт докладніше. Ось як виглядає "а в травні смажитимемо шашлики" від Зеленського.
Під окупацією за лічені дні опинилася територія з населенням майже 10 мільйонів осіб (!)
Ворог захопив чверть орних земель. Дві АЕС (у тому числі - найбільшу в Європі Запорізьку), і лише завдяки героїзму військових та ТРО не захопив Південноукраїнську.
Ворог протягом всього лише доби взяв під контроль усю нижню течію Дніпра, усі порти Азовського та частини - Чорного морів, блокував усі чорноморські порти України.
Ворог досить швидко заповнив дніпровською водою кримські канали.
Ворог без проблем оточив Маріуполь і пізніше полонив чисельно дві бригади найбільш боєздатних українських військ, включаючи легендарний “Азов”.
Зміцнення і позиції створювалися поспіхом вже після повномасштабного вторгнення, силами військових і територіальних громад, що прийшли їм на допомогу.
Як результат кричущої, злочинної безвідповідальності особисто президента Володимира Зеленського та Офісу Президента (останній цинічно, всупереч передбаченому законодавством скромному функціоналу по забезпеченню роботи президента держави, зосередив в своїх руках необмежену владу) - десятки тисяч убитих цивільних, мільйони українців, які потрапили в окупацію, наївно повіривши владі. Втрата низки боєздатних підрозділів. Безперешкодне захоплення ворогом стратегічних доріг та мостів через Кримський перешийок та Дніпро, втрата низки стратегічно важливих підприємств.
Список далеко не повний, кожна родина, впевнений, вже має власний рахунок не тільки до ворога. Але і до людей, які, володіючи всією повнотою інформації про напад, що готується, попереджені союзниками, навмисне затягували створення ТрО, її озброєння та навчання. А ще - два роки поспіль зривали Держоборонзамовлення, не закупили для армії жодного снаряду, жодної "Стугни", і навіть військової форми, бронежилетів та сухпайків (останніх на складах не виявилося).
В результаті годувати військові частини у зоні бойових дій допомагали та допомагають досі територіальні громади!
І ось на тлі всього цього “Українська правда” повідомляє, що на всіх нарадах у РНБО та президента глава його офісу Андрій Єрмак завжди заперечував можливість нападу росії. Завзято обстоюючи свою думку. Зрозуміло, що така позиція Єрмака була і для ОП, і для "кишенькового" для неї Кабміну, і такої ж РНБО ( незадовго до повномасштабного вторгнення зі складу РНБО було викинуто бойового генерала Сергія Кривоноса, який попереджав про неминучість великої війни з росією!) - була беззаперечною, обов’язковою до виконання та планування усіх подальших кроків у всій владній вертикалі.
Тим часом сама особистість Андрія Єрмака, його біографія унеможливлює його знаходження не те що на чолі Офісу Президента, а взагалі на держслужбі.
Син кадрового російського розвідника ГРУ. Помічник депутата-«регіонала» Ельбруса Тадеєва, члена організованого злочинного угруповання Бориса Савлохова (докладніше про банду тут, тут та тут:
Банда братьев Савлоховых. Часть 1
Банда братьев Савлоховых. Часть 2
Банда братьев Савлоховых. Часть 3
Банда братьев Савлоховых. Часть 4
Банда братьев Савлоховых.Часть 5
Банда братьев Савлоховых. Часть 6
Банда братьев Савлоховых. Часть 7
Банда братьев Савлоховых. Часть 8).
Тобто Андрій Єрмак, син російського розвідника з доведеними зв’язками з особами з путінського оточення, був ще й помічником (юристом, адвокатом) бандита, який регулярно підтверджував на практиці свій бандитський статус участю у злочинних "розбірках". До того ж бандита, який займає чітку антиукраїнську позицію. Бути протягом трьох депутатських термінів помічником у такої людини – це потрібно мати відповідний «набір» морально-етичних установок, виховання та менталітет.
У 1990-х таких персонажів працівники УБОЗ називали "бандитський викормиш".
Вже тільки наявність цих двох “віх” у біографії мала відрізати А.Єрмаку саму можливість вступити на держслужбу - він не міг і не може пройти спецперевірку СБУ. Але ж він її пройшов, отримавши доступ до найвищих секретів держави!
А все тому, що СБУ очолив інший мерзотник - Іван Баканов, особистий друг президента Зеленського, якому звання лейтенанта надали указом президента тільки для того, щоб він міг обійняти цю високу посаду.
Єрмак не один - за керівництва СБУ мерзотника Баканова спецперевірку пройшов ще один «видатний діяч» з оточення Зеленського - чоловік особистої помічниці президента Марії Левченко заступника міністра внутрішніх справ України Олександр Гогілашвілі, громадянин рф.
Докладніше про цього шахрая, кримінальника та очевидного агента ФСБ читайте у статті “Аргументу” Биография Гогилашвили - пощечина контрразведке СБУ.
Це лише два приклади профнепридатності Баканова. Недостатньо?
Ось вам третій: заступник самого Баканова - його ж приятель і призначений ним же начальник департаменту внутрішньої безпеки СБУ Андрій Наумов сьогодні у розшуку за контрабанду та "у бігах", затриманий у Сербії з валізою золота (буквально), але чи зможе її отримати Україна - велике питання. Наумов мав доступ до "кадрів" у СБУ і тому може легко опинитися в росії. З картотекою на "кадрів", звісно..
До речі, чому Баканов - мерзотник.
Те ж видання “Українська правда” стверджує, що голова СБУ у перші тижні російського масштабного вторгнення зі служби просто... зник. І з’явився на ній лише тоді, коли ситуація на фронтах стабілізувалася. У контексті поведінки лейтенанта Баканова логічною виглядає блискавична успішна евакуація 1500 (півтори тисячі) співробітників УСБУ в Херсонській області, зданої ворогові за мінімального опору. Пройшовши «блискавичним маршем» з Херсонщини аж у прикордонні Чернівці, хер…і “чекісти” щедро залишили ворогові мости через кримський перешийок та Дніпро, ну і все інше теж…
Водночас сьогодні ці боягузи намагаються довести корисність свого існування, здійснюючи чергову ницість - вже стосовно тих, кого вони цинічно покинули в окупації, один на один з ворогом..
Зрозуміло, що профнепридатний боягуз і пристосуванець Іван Баканов, ні латентний зрадник і злодій Олександр Наумов і на думці не мали пропускати через процедуру спецперевірки не те що Єрмака, а взагалі будь-кого з улюбленців “найвеличнішого Зеленського”. Тому Офіс Президента очікувано став центром витоків найтаємнішої інформації державної ваги. А ще - центром поширення інформації хибної, свідомо брехливої, що несе смертельну небезпеку для Держави України та мільйонів українців.
Публічна, нахабна, злочинна брехня Офісу Президента про відсутність загрози широкомасштабного російського вторгнення і, як наслідок, навмисна непідготовленість до нього силових структур коштувала життя десяткам тисяч українців. Яких війна застигла зненацька, беззбройних і беззахисних.
І винні за це мають відповісти не “завтра, коли закінчиться війна”, а сьогодні – щоб таке не повторювалося знову і знову.
Але повернемося до особистості Єрмака та його витівок.
До речі, саме його ставленик Андрій Таран півтора роки розвалював роботу на посаді міністра оборони України, поки після низки скандалів, у тому числі корупційних, його було звільнено з посади у листопаді 2021 року. Зокрема, він особисто відповідальний за зрив Держоборонзамовлення та розвал системи продовольчого забезпечення ЗСУ. Після російського вторгнення у травні 2022 року був відправлений на почесну пенсію послом до Республіки Словенія. Коли залишена без складських запасів навіть форми армія вже третій місяць вела виснажливі бої. До речі, Андрій Таран близький до ще одного «видатного чекіста" з російським "шлейфом" та зв’язками в Кремлі - екс-голови СБУ Ігоря Смешка (докладніше про це російського агента в публікації "Разведчик Смешко проморгал: «банду Гончарова», «кольчуги», убийство Гонгадзе"). І навіть очолював передвиборчий штаб партії Смішка “Сила і честь” в 2019 році.
Єрмак знає де підбирати кадри!
Із заступником Єрмака Олегом Татаровим - та сама історія. Моральний виродок, корупціонер, брехун, українофоб знаходить найгарячішу підтримку та захист в Офісі Президента, Офісі генпрокурора, у “кишеньковому” для ОП ДБР. У захисті цього покидька, винного у безкарних вбивствах та тортурах майданівців, а сьогодні контролюючого МВС, прокуратуру, ДБР і навіть частково СБУ, було задіяно керівництво майже всіх силових структур. При тому, що НАБУ змогло довести провину цього виродка в корупції – колишній начальник Головного слідчого управління МВС обікрав із поплічниками вчорашніх колег – офіцерів Нацгвардії! А сьогодні, коли щодня українці сотнями гинуть на фронті та в тилу від рук російських окупантів, етнічно та світоглядно російський Татаров знущається над живими та мертвими, розставляючи собі подібних по всій вертикалі “правоохоронних” структур.
Результат відверто українофобської позиції Єрмака та компанії: сьогодні в Україні майже всі правоохоронні відомства очолюють етнічні росіяни: СБУ – Іван Баканов, ДБР – Олексій Сухачов, МВС – Денис Монастирський, ГПУ – Ірина Венедиктова. Лише БЕБ очолює такий собі чоловік з українським прізвищем Мельник. Але його призначення на посаду має всі ознаки афери. Афери, як і у випадку призначення очільника ДБР, організованої кримінальним тандемом Єрмак-Татаров.
А ось і наочний приклад диверсії як результат спарки Єрмак-Татаров: протягнутий ними шахрайським способом на посаду голови ДБР Олексій Сухачов у ніч 24 лютого, за 2,5 години до російського вторгнення (тобто у верхах достеменно знали, коли буде російське вторгнення!) , наказав підлеглим знищити доказову базу в 140 найрезонансніших кримінальних провадженнях у державі. У тому числі у "справах Медведчука" та про винних у захопленні Криму у 2014 році з-поміж вищих керівників країни. Що й було зроблено. А вже вдень 24-го і згодом, у місті Хмельницькому, куди успішно евакуювали керівництво ДБР та архіви бюро, Сухачов продовжив знищення документів – у глибокому тилу, де їм ніщо не загрожувало. Тепер із найвищою часткою ймовірності ці кримінальні провадження розваляться в судах - через відсутність належної доказової бази.
Ще раз - це диверсія проти Держави.
Зрозуміло, що протягнутий на цю посаду О.Сухачов (яке українське прізвище!) ніколи не наважився таке створити за своїм бажанням – це вказівка згори. А "зверху" - Єрмак та Татаров. А останній, очолюючи за часів Майдану головне слідче управління МВС, сфабрикував та розвалив не один десяток справ, відомий фахівець у цьому питанні.
Нещодавнє призначення на посаду омбудсмана глибоко аморального Дмитра Лубінця з подачі того ж таки Офісу Президенту, та ще й з переписуванням Закону під цього мерзотника - з тієї ж опери. Це чіткий сигнал того, що Офіс Президента має намір у майбутньому порушувати права людини в Україні, і для приховування цих порушень на посту омбудсмана ОП потрібна "своя людина" - нехай і кримінального типу мислення та андеграундом шахрая.
Відверто кримінальний підхід Єрмака до відбору таких безмежно цинічних кримінальних поплічників, а потім - спільне скоєння злочинів на ниві держуправління - це нинішній стиль роботи Офісу Президента України. І про це говорять уже не лише в українському політикумі, очільники тергромад та мери великих міст, а й прості українці. Які прагнуть отримати вичерпні відповіді на запитання, хто допустив миттєву окупацію Київщини та Чернігівщини, Сумщини та Харківщини, Запоріжжя, Херсонщини та Миколаївщини – поіменно, з самого верху?
Причому рішуче прагнення людей не тільки дізнатися правду, а і покарати винних у загибелі їхніх рідних та близьких міцнішає щохвилини. Але Офіс Президента старанно ухиляється від відповіді на ці запитання.
Хто зриває конкурси на керівника НАБУ, призначення голови САП, хто фальсифікував конкурси на керівників ДБР та БЕБ – добре відомо і в Києві, і в посольствах наших західних союзників, і у розвідках США, Великобританії, Франції, Німеччини: Єрмак та його підлеглий Татаров.
Прикриваючись війною, Єрмак та Татаров цинічно витирають ноги об українців, ставлячи під загрозу зриву допомогу Заходу Україні.
Офіс Президента, який в умовах війни бреше не лише своїм громадянам, а й стратегічним союзникам; Офіс Президента, який не виконує багаторазово їм даних обіцянок, який нацьковує армію ботів та “кишенькових” “журналістів” з прямими образами на конгресмена США Вікторію Спартц, яка вимагала пояснень - це поведінка злодійської зграї з підворіття, заскоченої “на гарячому”. Ось воно, обличчя Офісу Президента, його стиль та “феня”, рівень спілкування цих виродків з союзниками - самі почитайте!
І у світлі всього цього бруду жалюгідно виглядає президент Зеленський, який не в змозі навести лад навіть у своєму секретаріаті. Зеленський, який чи то через свої людські слабкості, чи то через медичну чи будь яку іншу критичну залежність від Єрмака готовий розміняти життєві інтереси мільйонів українців на пару очевидних покидьків зі свого найближчого оточення.
Чи міг би безперешкодно залишити Україну покидьок, українофоб Андрій Портнов, 48 років, без допомоги Офісу Президента?
Ні! Він залишив країну 3 червня, перетнувши кордон з Угорщиною. А його син призовного віку від першого шлюбу зробив це ще раніше – 28 березня.
Спільники Віктора Медведчука та друзі Ігоря Коломойського Ігор та Григорій Суркіси, які добряче нажилися за останні 30 років на українцях, також вільно виїхали за кордон 26 лютого. Причому сім’я Суркісів змогла вивезти в двох своїх автівках не лише трьох родичів призовного віку, а й $17,6 млн, які не задекларували на українській стороні, але зробили це на румунській. Вже після цього скандалу Григорій Суркіс повернувся до Києва, прихопив ще лахів і знову подався за кордон – з дивовижними порушеннями, вчергове - безперешкодно!
Чи міг він зробити таке без сприяння Офісу Президента? Звісно ж, ні! Бо ані керівництво Прикордонної служби, ані голова МВС Монастирський на себе такої відповідальності не візьмуть.
Ось вам і пріоритети Офісу Президента, Єрмака, Татарова та самого Зеленського - це злодійська родина Суркісів, їхнє “рижйо” та “бабло”. А місце українців – в окопах, у розстріляних Бучах, Ірпенях та Маріуполях.
Сьогодні країна веде війну на два фронти - зовнішній та внутрішній. Ворог зовнішній очевидний – росія. Ворог внутрішній очевидний теж – це “п’ята колона” зрадників та злодіїв, які паразитують на українцях та їхній Державі.
Ми переможемо росію лише тоді, коли українці приберуть із влади, перемістивши до в’язниць, злодіїв і зрадників. Системно, жорстко та жорстоко.
Зеленський ще може визначитися, з якого боку окопів йому далі жити.
