Справа про «рекордний хабар» Максима Микитася
Він повертає собі активи "Укрбуду" з допомогою Татарова?
Ще відразу після того, як скандальний власник "Укрбуду" Максим Микитась опинився у в’язниці за невдалу спробу хабаря меру Дніпра, циніки говорили, що його затримання – лише чергове шоу для того, щоб електорат повірив, що перманенті обіцянки влади про боротьбу з корупцією хоч трохи відповідають дійсності.
Циніки, здається, таки мали рацію – відсидівши кілька місяців у СІЗО та побувши декілька разів у центрі уваги публіки, Максим Микитась тихо вийшов на волю під заставу у кінці липня. Причому суму застави йому поступово зменшили з початкових 100 мільйонів гривень до скромних двадцяти мільйонів, а на останнє судове засідання його привезли навіть без конвою, що всі зрозуміли правильно – доля Микитася вирішена, йому спочатку змінять запобіжний захід, а потім поступово замнуть справу. Справу ще не зам’яли – надто мало часу пройшло від спроби дати «рекордного хабаря в історії України», як охрестили спробу Микитася підкупити Бориса Філатова за 22 мільйони євро. Однак поступово все йде до логічного фіналу.
Принаймні, це випливає із усього перебігу справи. На поверхні лежить незрозуміле з точки зору логіки зменшення розмірів застави – спочатку вона зменшилася до 80 мільйонів, потім до сорока, а потім до двадцяти. Однак під цими очевидними для стороннього ока змінами захована куди більша інтрига та підкилимні ігри, про які ми, схоже, ніколи не дізнаємося, але про дещо здогадатися можна.
До речі, сума хабаря, пропонованого Микитасем Філатову за виграш конкурсу на будівництво метра у Дніпрі, зовсім не рекордна – його випередив голова Броварської РДА Микола Діденко, який ще у 2008 році «згорів» на 42 мільйонах доларів, які намагався отримати за виділення землі у підвідомчому районі. Так що Микитась зі своїми 22 мільйонами євро виглядає на його фоні трохи блідувато. Однак повернімось до справи і тих ознак, які підтверджують прогнози циніків, або точніше – реалістів, щодо фарсу навколо справи Микитася.
По-перше, відсидка у СІЗО для нього справа звична. Перший раз він туди потрапив у 2019 році за аферу з квартирами для Нацгвардії, які будували структури Микитася, і які опинилися у власності людей, що не мають жодного стосунку до НГУ. Тоді історія була приблизно такою ж – Микитась посидів «положене» у СІЗО, потім вийшов під заставу, потім запобіжний захід змінили на домашній арешт, врешті справа була фактично розвалена, а Микитась «відшкодував збитки НГУ у розмірі 50 мільйонів гривень». Хоча завдані збитки по справі становили 81,64 мільйона гривень, причому по курсу 2016 року, що у 2020-му, коли Микитась «компенсував збитки», було зовсім іншою сумою. Справа ще слухається в судах, однак перспективи у неї зрозумілі всім.
Втім, на волі Микитась ходив недовго – вже 31 грудня 2020 року за звинуваченням у викраденні адвоката Олега Мірошніченка, якого нібито люди, найняті Микитасем, примусили написати боргову розписку на 800 тисяч доларів і після цього відпустили. Гучне затримання закінчилося тихо – вже через кілька тижнів статтю перекваліфікували на менш тяжку і Микитась вийшов на волю.
Далі все було за звичним сценарієм – скандал затих, справа розвалилася. Втім, тут відіграло свою роль те, що у справі виявився замішаним заступник керівника Офісу президента України Олег Татаров.
Хоча сам Микитась стверджував, що всі проблеми у нього виникли саме через Татарова, який його «підставив».
Справа досить заплутана, але після того, як у ній виникла персона Татарова, у Микитася значно поменшало проблем і її перекваліфікували на значно менш тяжку статтю Кримінального кодексу.
По-друге, кримінал і Микитась – практично синоніми. Йдеться про навіть такі непопулярні у середовищі авторитетних людей злочини, як хуліганство. І ця справа у біографії Микитася досить показова в плані того, як треба «вирішувати питання». Під «хуліганку» Микитась потрапив після того, як побив під час сесії голову Любецької селищної ради, увірвавшись туди на правах народного депутата і вчинивши скандал. Однак голова звернувся до поліції і та, на диво, порушила кримінальну справу. Втім, юристи Микитася майстерно її "затягли" і, врешті, вона була закрита «за давністю». Правда, потерпілий заявив, що не має претензій до Микитася і апеляцію на рішення суду не подавав. Як саме домовились сторони – невідомо, однак факт залишається фактом – справу закрили.
Правда, потерпілий заявив, що не має претензій до Микитася і апеляцію на рішення суду не подавав. Як саме домовились сторони – невідомо, однак факт залишається фактом – справу закрили.
По-третє, сама справа з найгучнішим хабарем у його біографії має досить багато дивних подробиць і процесуальних порушень, які, зрештою, і дозволять її розвалити на цілком законних підставах. До того ж, дуже схоже на те, що Максим Микитась домовився з тим, кого називає своїм головним недругом у владі – з Олегом Татаровим. І саме тому процесуальні нестиковки, на які раніше суд не звертав увагу, стали чомусь дуже важливими.
Втім, так це чи ні – невідомо. Однак, як свідчать останні дані, фірми з орбіти Максима Микитася знову стали отримувати значні замовлення від держави. Так, 19 липня 2023 року КП «Київавтошляхміст» уклало з ТОВ «Компанія “Командор”» договір на виконання протиаварійних робіт по заміні гідроізоляції на Південному мосту на 119,77 мільйона гривень. ТОВ «Компанія “Командор”» - компанія з орбіти Микитася, і за останні місяці вона отримала від столиці замовлень на майже 300 мільйонів.
Про те, що Микитась і Татаров досягли порозуміння, свідчить і те, що Максим Микитась знову повертає собі втрачене на столичному будівельному ринку.
Подробиці можна прочитати тут. Однак все це свідчить про те, що циніки, які сміялися над гучним шоу про «рекордний хабар», мали рацію – справа Микитася цілком прогнозовано перетворилася на фарс, який лише зайвий раз підтвердив ту глибину корупції, в яку стрімко скотилася наша держава в останні роки. І, попри те, що Максим Микитась особисто відіграє у цьому досить велику роль, він водночас є у цій корупційній машині лише одним із гвинтиків.
