США — Китай: структурний злам. Захід імперії?
У Пекіні, як вважають деякі коментатори, обговорюють занепад американської імперії.
Трамп має вперше за 8,5 року зустрітися із Сі Цзіньпіном віч-на-віч. Президент США прибув до Пекіна з «поганими картами» на руках.
Офіційний порядок денний саміту — торгівля, тарифи, Тайвань, Ормузька протока. Однак внутрішня доповідь Міністерства війни США, що потрапила до ЗМІ, розповідає зовсім іншу історію.
За внутрішніми оцінками Міністерства війни США, під час війни з Іраном США витратили приблизно половину своїх далекобійних стелс-крилатих ракет. «Томагавків» було випущено у десять разів більше, ніж закуповується щороку. Тобто запас, розрахований на десять років, вичерпався за вісім місяців.
Китайські військові аналітики дійшли висновку: «США більше не здатні ефективно захищати Тайвань».
Трамп сідає за цей стіл переговорів із найслабшою позицією США за останні 30 років.
Причина — не Іран, а структурний злам
Американська оборонна промисловість останні 25 років планувалася, виходячи з припущення про «тривалий мир». Запаси невеликі, виробничі лінії обмежені, а ланцюги постачання повільні. Навіть війна середнього масштабу виснажує цю систему.
Водночас Китай щороку спускає на воду до 30 нових бойових кораблів. Верфі Пекіна будують у 230 разів швидше, ніж усі верфі США разом узяті.
За останній місяць Трамп схвалив продаж Тайваню озброєнь на 11,1 мільярда доларів. Китай запровадив санкції проти 20 американських оборонних компаній. Саме це рівняння зараз лежить на столі переговорів.
Гарантії та союзники
Перший рівень: здатність США концентруватися на Азійсько-Тихоокеанському регіоні послабилася. Ресурси Пентагону тепер змушені розподілятися між Близьким Сходом і Тихим океаном. Простір для маневру держав, які прагнуть позбутися нав’язливої опіки Вашингтона, розширюється.
Другий рівень: доктрина «гарантій союзникам» опинилася під сумнівом. Приклад Тайваню — це попередження. Сьогодні країни, які залежать від американської зброї, вже не настільки впевнені, що США здатні їх захистити. Саме тому такі держави, як Туреччина, активно інвестують у локалізацію оборонної промисловості.
Третій рівень: потужності китайських верфей несуть не лише військовий, а й геоекономічний сигнал. Виробнича інфраструктура США відстала у глобальній конкуренції. Водночас оборонна промисловість Туреччини за останні п’ять років зросла на 28%, оскільки були зроблені правильні інвестиції у правильний час.
За доповіддю, що потрапила до ЗМІ, стоїть одна реальність.
США більше не здатні самостійно вести війну на два фронти. Це визнає Пентагон. Це знає Китай. Це знає росія. Іран цим користується. Туреччина ж прокладає власний шлях.
Поїздка Трампа до Пекіна — це визнання нової реальності. Епоха, коли наддержави диктували умови в односторонньому порядку, добігає кінця.
Пекінський саміт у травні 2026 року може увійти до підручників історії з таким визначенням: «Зустріч, яка офіційно завершила еру США як єдиної наддержави».
Урок для інших країн, як коментує саміт у Пекіні турецька преса, полягає в наступному: не залишайтеся залежними ні від кого. Майте власні верфі, власні ракети, власні літаки. Лише так можна сісти за стіл переговорів.
Країни, які засвоїли цей урок 20 років тому, сьогодні сидять за столом. Ті ж, хто його не засвоїв, — це країни, про які говорять за столом.
